1 Д а! поради това сърцето ми трепери И се измества от мястото си.

Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.

2 С лушайте внимателно гърма на гласа Му, И шума, който излиза из устата Му.

Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,

3 П раща го под цялото небе И светкавицата Си до краищата на земята;

його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.

4 С лед нея рече глас, Гърми с гласа на величието Си, И не ги възпира щом се чуе гласа Му.

За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.

5 Б ог гърми чудно с гласа Си, Върши велики дела, които не можем да разбираме;

Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.

6 З ащото казва на снега: Вали на земята, - Също и на проливния дъжд и на поройните Си дъждове;

До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!

7 З апечатва ръката на всеки човек, Така щото всичките човеци, които е направил, да разбират силата <Му>.

Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.

8 Т огава зверовете влизат в скривалищата И остават в рововете си.

І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.

9 О т помещението си иде бурята, И студът от <ветровете> що разпръскват <облаците>.

Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.

10 Ч рез духане от Бога се дава лед, И широките води замръзват;

Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.

11 Т оже гъстия облак Той натоварва с влага, Простира на широко светкавичния Си облак,

Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,

12 К оито според Неговото наставление се носят наоколо За да правят всичко що им заповядва По лицето на земното кълбо,

і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,

13 Б ило, че за наказание, или за земята Си, Или за милост, ги докарва.

він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.

14 С лушай това, Иове, Застани та размисли върху чудесните Божии дела.

Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!

15 Р азбираш ли как им налага Бог <волята Си>. И прави светкавицата да свети от облака Му?

Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?

16 Р азбираш ли как облаците увисват, Чудесните дела на Съвършения в знание? -

Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,

17 Т и, чиито дрехи стават топли, Когато земята е в затишие, поради южния <вятър>.

ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?

18 М ожеш ли като Него да разпростреш небето, Което, като леяно огледало е здраво?

Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?

19 Н аучи ни що да Му кажем, <Защото> поради невежество {Еврейски: Тъмнината.} ние не можем да наредим <думите си>.

Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.

20 Щ е Му се извести ли, че желая да говоря, <Като зная че>, ако продума човек непременно ще бъде погълнат?

Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?

21 И сега <човеците> не могат да погледнат на светлината, Когато блещи на небето, като е заминал вятърът и го е очистил,

І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.

22 Т а е дошло златозарно сияние от север; <А как ще погледнат на> Бога, у Когото е страшна слава!

Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.

23 В семогъщ е, не можем да Го проумеем, превъзходен е в сила; А правосъдието и преизобилната правда Той няма да отврати.

Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.

24 З атова Му се боят човеците; Той не зачита никого от високоумните {Еврейски: Мъдрите в сърце.}.

Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.