1 И тъй, казвам: Отхвърлил ли е Бог Своите люде? Да не бъде! Защото и аз съм израилтянин, от Авраамовото потомство, от Вениаминовото племе.

Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув народа Свого? Зовсім ні! Бо й я ізраїльтянин, із насіння Авраамового, Веніяминового племени.

2 Н е е отхвърлил Бог людете Си, които е предузнал. Или не знаете що казва писанието за Илия? как вика към Бога против Израиля, <казвайки:>

Не відкинув Бог народа Свого, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що говорить Писання, де про Іллю, як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи:

3 " Господи, избиха пророците Ти, разкопаха олтарите Ти, и аз останах сам; но и моя живот искат <да отнемат">.

Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої жертівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі.

4 Н о що му казва божественият отговор? - "Оставил съм Си седем хиляди мъже, които не са преклонили коляно пред Ваала".

Та що каже йому Божа відповідь: Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваалом колін не схилили.

5 Т ака и в сегашно време има остатък, избран по благодат.

Також і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті.

6 Н о, ако е по благодат, не е вече от дела, иначе благодатта не е вече благодат.

А коли за благодаттю, то не з учинків, інакше благодать не була б благодаттю. А коли з учинків, то це більше не благодать, інакше вчинок не є вже вчинок.

7 Т огава какво? Онова, което Израил търсеше, това не получи, но избраните го получиха, а останалите се закоравиха даже до днес;

Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи,

8 к акто е писано: "Бог им даде дух на безчувствие, очи - да не виждат и уши - да не чуват".

як написано: Бог дав їм духа засипання, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до сьогоднішнього дня.

9 И Давид казва: - "Трапезата им нека стане за тях примка и уловка, Съблазън и въздаяние;

А Давид каже: Нехай станеться стіл їхній за сітку й за пастку, і на спокусу, та їм на заплату;

10 Д а се помрачат очите им, та да не виждат, И сгърби гърба им за винаги".

нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, хай назавжди зігнеться хребет їхній!

11 Т огава казвам: Спънаха ли се, та да паднат? Да не бъде! Но чрез тяхното отклонение <дойде> спасението на езичниците, за да ги възбуди към ревнивост.

Тож питаю: Чи ж спіткнулись вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але з їхнього занепаду спасіння поганам, щоб викликати заздрість у них.

12 А , ако тяхното отклонение значи богатство за света и тяхното отпадане - богатство за езичниците, колко повече тяхното пълно <възстановяване!>

А коли їхній занепад багатство для світу, а їхнє упокорення багатство поганам, скільки ж більш повнота їхня?

13 З ащото на вас, <които бяхте> езичници, казвам, че, понеже съм апостол на езичниците, аз славя моята служба,

Кажу бо я вам, поганам: через те, що я апостол поганів, я хвалю свою службу,

14 д ано по някакъв начин да възбудя към ревнивост <тия, които> са моя плът, и да спася някои от тях.

може як викличу заздрість у своїх за тілом, і спасу декого з них.

15 З ащото, ако тяхното отхвърляне <значи> примирение на света, какво <ще бъде> приемането <им>, ако не оживяване от мъртвите?

Коли ж відкинення їх то примирення світу, то що їхнє прийняття, як не життя з мертвих?

16 А ако първото <от тестото> е свето, то и <цялото> засяване е <свето>; и ако коренът е свет, то и клоните <са свети>.

А коли святий первісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й віття святе.

17 Н о, ако някои клони са били отрязани, и ти, бидейки дива маслина, си бил присаден между тях, и си станал съучастник с тях в тлъстия корен на маслината,

Коли ж деякі з галузок відломилися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепився між них і став спільником товщу оливного кореня,

18 н е се хвали срещу клоните; но ако се хвалиш, <знай>, че ти не държиш корена, а коренът тебе.

то не вихваляйся перед галузками; а коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.

19 Н о ще речеш: Отрязаха се клони, за да се присадя аз.

Отже скажеш: Галузки відломилися, щоб я прищепився.

20 Д обре, поради неверие те се отрязаха, а ти поради вяра стоиш. Не високоумствувай, но бой се.

Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.

21 З ащото, ако Бог не пощади естествените клони, нито тебе ще пощади.

Бо коли Бог природних галузок не пожалував, то Він і тебе не пожалує!

22 В иж, прочее, благостта и строгостта Божия: Строгост към падналите, а божествена благост към тебе, ако останеш в тая благост; иначе, и ти ще бъдеш отсечен.

Отже, бач добрість і суворість Божу, на відпалих суворість, а на тебе добрість Божа, коли перебудеш у добрості, коли ж ні, то й ти будеш відтятий.

23 Т ака и те, ако не останат в неверие, ще се присадят; защото Бог може пак да ги присади.

Та й вони, коли не зостануться в невірстві, прищепляться, бо має Бог силу їх знов прищепити.

24 П онеже, ако ти си бил отсечен от маслина по естество дива, и, против естеството, си бил присаден на питомна маслина, то колко повече ония, които са естествени <клони>, ще се присадят на своята маслина!

Бо коли ти відтятий з оливки, дикої з природи, і проти природи защеплений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прищепляться до своєї власної оливки?

25 З ащото, братя, за да не се мислите за мъдри, искам да знаете тая тайна, че частично закоравяване сполетя Израиля, <само> докато влезе пълното <число> на езичниците.

Бо не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган,

26 И така целият Израил ще се спаси, както е писано: - "Избавител ще дойде от Сион; Той ще отвърне нечестията от Якова;

і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова,

27 И ето завета от Мене към тях: Когато отнема греховете им".

і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні!

28 К олкото за благовестието, те са неприятели, <което е> за ваша <полза>, а колкото за избора, те са възлюбени заради бащите.

Тож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором улюблені ради отців.

29 З ащото даровете и призванието от Бога са неотменими.

Бо дари й покликання Божі невідмінні.

30 З ащото както вие някога се непокорявахте {Или: Неповярвахте - ват} на Бога, но сега чрез тяхното непокорство {Или: Неверие.} сте придобили милост, та чрез показаната към вас милост и те сега да придобият милост,

Бо як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,

31 с ъщо така и те сега се не покоряват

так і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані.

32 З ащото Бог затвори всички в непокорство, та към всички да покаже милост.

Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх.

33 О колко дълбоко е богатството на премъдростта и знанието на Бога! Колко са непостижими Неговите съдби, и неизследими пътищата му!

О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!

34 З ащото, "Кой е познал ума на Господа, Или, кой Му е бил съветник?"

Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?

35 и ли, "Кой от по-напред Му е дал <нещо>, Та да му се отплати?"

Або хто давніш Йому дав, і йому буде віддано?

36 З ащото всичко е от Него, чрез Него и за Него. Нему да бъде слава до векове. Амин.

Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь.