1 A nd Job answereth and saith: --

А Йов відповів та й сказав:

2 T ruly I have known that so, And what -- is man righteous with God?

Справді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом?

3 I f he delight to strive with Him -- He doth not answer him one of a thousand.

Якщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень...

4 W ise in heart and strong in power -- Who hath hardened toward Him and is at peace?

Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався?

5 W ho is removing mountains, And they have not known, Who hath overturned them in His anger.

Він гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув.

6 W ho is shaking earth from its place, And its pillars move themselves.

Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться.

7 W ho is speaking to the sun, and it riseth not, And the stars He sealeth up.

Він сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі.

8 S tretching out the heavens by Himself, And treading on the heights of the sea,

Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах,

9 M aking Osh, Kesil, and Kimah, And the inner chambers of the south.

Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.

10 D oing great things till there is no searching, And wonderful, till there is no numbering.

Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!...

11 L o, He goeth over by me, and I see not, And He passeth on, and I attend not to it.

Ось Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього...

12 L o, He snatches away, who bringeth it back? Who saith unto Him, `What dost Thou?'

Ось Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш?

13 G od doth not turn back His anger, Under Him bowed have proud helpers.

Бог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники,

14 H ow much less do I -- I answer Him? Choose out my words with Him?

що ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього,

15 W hom, though I were righteous, I answer not, For my judgment I make supplication.

я, який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю?

16 T hough I had called and He answereth me, I do not believe that He giveth ear my voice.

Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос,

17 B ecause with a tempest He bruiseth me, And hath multiplied my wounds for nought.

Він, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно...

18 H e permitteth me not to refresh my spirit, But filleth me with bitter things.

Не дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою.

19 I f of power, lo, the Strong One; And if of judgment -- who doth convene me?

Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені?

20 I f I be righteous, Mine mouth doth declare me wicked, Perfect I am! -- it declareth me perverse.

Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим...

21 P erfect I am! -- I know not my soul, I despise my life.

Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я...

22 I t is the same thing, therefore I said, `The perfect and the wicked He is consuming.'

Це одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє...

23 I f a scourge doth put to death suddenly, At the trial of the innocent He laugheth.

Якщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється...

24 E arth hath been given Into the hand of the wicked one. The face of its judges he covereth, If not -- where, who he?

У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто?

25 M y days have been swifter than a runner, They have fled, they have not seen good,

А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,

26 T hey have passed on with ships of reed, As an eagle darteth on food.

проминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич...

27 T hough I say, `I forget my talking, I forsake my corner, and I brighten up!'

Якщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся,

28 I have been afraid of all my griefs, I have known that Thou dost not acquit me.

то боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене...

29 I -- I am become wicked; why this? vain I labour.

Все одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду?

30 I f I have washed myself with snow-water, And purified with soap my hands,

Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,

31 T hen in corruption Thou dost dip me, And my garments have abominated me.

то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя...

32 B ut if a man like myself -- I answer him, We come together into judgment.

Бо Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд,

33 I f there were between us an umpire, He doth place his hand on us both.

поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку...

34 H e doth turn aside from off me his rod, And His terror doth not make me afraid,

Нехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає,

35 I speak, and do not fear Him, But I am not right with myself.

тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!...