1 N ow the feast of unleavened bread, which called the passover, drew nigh,

Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.

2 a nd the chief priests and the scribes sought how they might kill him; for they feared the people.

А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу...

3 A nd Satan entered into Judas, who was surnamed Iscariote, being of the number of the twelve.

Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох.

4 A nd he went away and spoke with the chief priests and captains as to how he should deliver him up to them.

І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його.

5 A nd they were rejoiced, and agreed to give him money.

Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків.

6 A nd he came to an agreement to do it, and sought an opportunity to deliver him up to them away from the crowd.

І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу...

7 A nd the day of unleavened bread came, in which the passover was to be killed.

І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.

8 A nd he sent Peter and John, saying, Go and prepare the passover for us, that we may eat.

І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми.

9 B ut they said to him, Where wilt thou that we prepare ?

А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували?

10 A nd he said to them, Behold, as ye enter into the city a man will meet you, carrying an earthen pitcher of water; follow him into the house where he goes in;

А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.

11 a nd ye shall say to the master of the house, The Teacher says to thee, Where is the guest-chamber where I may eat the passover with my disciples?

І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?

12 A nd he will shew you a large upper room furnished: there make ready.

І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте.

13 A nd having gone they found it as he had said to them; and they prepared the passover.

І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху.

14 A nd when the hour was come, he placed himself at table, and the apostles with him.

А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.

15 A nd he said to them, With desire I have desired to eat this passover with you before I suffer.

І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.

16 F or I say unto you, that I will not eat any more at all of it until it be fulfilled in the kingdom of God.

Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона.

17 A nd having received a cup, when he had given thanks he said, Take this and divide it among yourselves.

Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою.

18 F or I say unto you, that I will not drink at all of the fruit of the vine until the kingdom of God come.

Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде.

19 A nd having taken a loaf, when he had given thanks, he broke, and gave to them, saying, This is my body which is given for you: this do in remembrance of me.

Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!

20 I n like manner also the cup, after having supped, saying, This cup the new covenant in my blood, which is poured out for you.

По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

21 M oreover, behold, the hand of him that delivers me up with me on the table;

Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.

22 a nd the Son of man indeed goes as it is determined, but woe unto that man by whom he is delivered up.

Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!

23 A nd they began to question together among themselves who then it could be of them who was about to do this.

А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?

24 A nd there was also a strife among them which of them should be held to be greatest.

І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

25 A nd he said to them, The kings of the nations rule over them, and they that exercise authority over them are called benefactors.

Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.

26 B ut ye not thus; but let the greater among you be as the younger, and the leader as he that serves.

Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець.

27 F or which greater, he that is at table or he that serves? not he that is at table? But I am in the midst of you as the one that serves.

Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець.

28 B ut ye are they who have persevered with me in my temptations.

Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,

29 A nd I appoint unto you, as my Father has appointed unto me, a kingdom,

і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

30 t hat ye may eat and drink at my table in my kingdom, and sit on thrones judging the twelve tribes of Israel.

щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.

31 A nd the Lord said, Simon, Simon, behold, Satan has demanded to have you, to sift as wheat;

І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.

32 b ut I have besought for thee that thy faith fail not; and thou, when once thou hast been restored, confirm thy brethren.

Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!

33 A nd he said to him, Lord, with thee I am ready to go both to prison and to death.

А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!

34 A nd he said, I tell thee, Peter, cock shall not crow to-day before that thou shalt thrice deny that thou knowest me.

Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене...

35 A nd he said to them, When I sent you without purse and scrip and sandals, did ye lack anything? And they said, Nothing.

І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого.

36 H e said therefore to them, But now he that has a purse let him take, in like manner also a scrip, and he that has none let him sell his garment and buy a sword;

А тепер каже їм хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

37 f or I say unto you, that this that is written must yet be accomplished in me, And he was reckoned with lawless: for also the things concerning me have an end.

Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується.

38 A nd they said, Lord, behold here are two swords. And he said to them, It is enough.

І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!

39 A nd going forth he went according to his custom to the mount of Olives, and the disciples also followed him.

І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.

40 A nd when he was at the place he said to them, Pray that ye enter not into temptation.

А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.

41 A nd he was withdrawn from them about a stone's throw, and having knelt down he prayed,

А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,

42 s aying, Father, if thou wilt remove this cup from me:—but then, not my will, but thine be done.

благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...

43 A nd an angel appeared to him from heaven strengthening him.

І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.

44 A nd being in conflict he prayed more intently. And his sweat became as great drops of blood, falling down upon the earth.

А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...

45 A nd rising up from his prayer, coming to the disciples, he found them sleeping from grief.

І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...

46 A nd he said to them, Why sleep ye? rise up and pray that ye enter not into temptation.

І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

47 A s he was yet speaking, behold, a crowd, and he that was called Judas, one of the twelve, went on before them, and drew near to Jesus to kiss him.

І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!

48 A nd Jesus said to him, Judas, deliverest thou up the Son of man with a kiss?

Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?

49 A nd they who were around him, seeing what was going to follow, said, Lord, shall we smite with sword?

А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити?

50 A nd a certain one from among them smote the bondman of the high priest and took off his right ear.

І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому.

51 A nd Jesus answering said, Suffer thus far; and having touched his ear, he healed him.

Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.

52 A nd Jesus said to the chief priests and captains of the temple and elders, who were come against him, Have ye come out as against a robber with swords and sticks?

А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...

53 W hen I was day by day with you in the temple ye did not stretch out your hands against me; but this is your hour and the power of darkness.

Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви...

54 A nd having laid hold on him, they led him, and they led into the house of the high priest. And Peter followed afar off.

А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома.

55 A nd they having lit a fire in the midst of the court and sat down together, Peter sat among them.

Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

56 A nd a certain maid, having seen him sitting by the light, and having fixed her eyes upon him, said, And this was with him.

А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним!

57 B ut he denied, saying, Woman, I do not know him.

І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його!

58 A nd after a short time another seeing him said, And thou art of them. But Peter said, Man, I am not.

Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!...

59 A nd after the lapse of about one hour another stoutly maintained it, saying, In truth this also was with him, for also he is a Galilaean.

І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.

60 A nd Peter said, Man, I know not what thou sayest. And immediately, while he was yet speaking, cock crew.

А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

61 A nd the Lord, turning round, looked at Peter; and Peter remembered the word of the Lord, how he said to him, Before cock crow thou shalt deny me thrice.

І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене.

62 A nd Peter, going forth without, wept bitterly.

І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!

63 A nd the men who held him mocked him, beating;

А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били.

64 a nd covering him up, asked him saying, Prophesy, who is it that struck thee?

І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе?

65 A nd they said many other injurious things to him.

І багато інших богозневаг говорили на Нього вони...

66 A nd when it was day, the elderhood of the people, both chief priests and scribes, were gathered together, and led him into their council, saying,

А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,

67 I f thou art the Christ, tell us. And he said to them, If I tell you, ye will not at all believe;

і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви.

68 a nd if I should ask, ye would not answer me at all, nor let me go;

А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді.

69 b ut henceforth shall the Son of man be sitting on the right hand of the power of God.

Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!

70 A nd they all said, Thou then art the Son of God? And he said to them, Ye say that I am.

Тоді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я...

71 A nd they said, What need have we any more of witness, for we have heard ourselves out of his mouth?

А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!