1 B ut a certain man, Ananias by name, with Sapphira his wife, sold a possession,

А один чоловік, на ймення Ананій, із своєю дружиною Сапфірою, продав був маєтка,

2 a nd put aside for himself part of the price, wife also being privy to it; and having brought a certain part, laid it at the feet of the apostles.

та й з відома дружини своєї присвоїв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апостолів.

3 B ut Peter said, Ananias, why has Satan filled thy heart that thou shouldest lie to the Holy Spirit, and put aside for thyself a part of the price of the estate?

І промовив Петро: Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю?

4 W hile it remained did it not remain to thee? and sold, was in thine own power? Why is it that thou hast purposed this thing in thine heart? Thou hast not lied to men, but to God.

Хіба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові!

5 A nd Ananias, hearing these words, fell down and expired. And great fear came upon all who heard.

Як Ананій зачув ці слова, то впав та й умер... І обгорнув жах великий усіх, що це чули!

6 A nd the young men, rising up, swathed him up for burial, and having carried him out, buried him.

Юнаки ж повставали, обгорнули його, і винесли та й поховали.

7 A nd it came to pass about three hours afterwards, that his wife, not knowing what had happened, came in.

І сталось, годин через три прийшла й дружина його, про випадок нічого не знавши.

8 A nd Peter answered her, Tell me if ye gave the estate for so much? And she said, Yes, for so much.

І промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали? Вона ж відказала: Так, за стільки.

9 A nd Peter said to her, Why that ye have agreed together to tempt the Spirit of Lord? Lo, the feet of those that have buried thy husband at the door, and they shall carry thee out.

До неї ж Петро: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть...

10 A nd she fell down immediately at his feet and expired. And when the young men came in they found her dead; and, having carried her out, they buried her by her husband.

І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.

11 A nd great fear came upon all the assembly, and upon all who heard these things.

І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це...

12 A nd by the hands of the apostles were many signs and wonders done among the people; (and they were all with one accord in Solomon's porch,

А руками апостолів стались знамена та чуда великі в народі. І були однодушно всі в Соломоновім ґанку.

13 b ut of the rest durst no man join them, but the people magnified them;

А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.

14 a nd believers were more than ever added to the Lord, multitudes both of men and women;)

І все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок,

15 s o that they brought out the sick into the streets and put on beds and couches, that at least the shadow of Peter, when he came, might overshadow some one of them.

так що хворих стали виносити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на кого із них.

16 A nd the multitude also of the cities round about came together to Jerusalem, bringing sick persons and persons beset by unclean spirits, who were all healed.

І безліч люду збиралась до Єрусалиму з довколишніх міст, і несли недужих та хворих від духів нечистих, і були вони всі вздоровлювані!

17 A nd the high priest rising up, and all they that were with him, which is the sect of the Sadducees, were filled with wrath,

А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддукейської єресі, переповнились заздрощами,

18 a nd laid hands on the apostles and put them in the public prison.

і руки наклали вони на апостолів, і до в'язниці громадської вкинули їх.

19 B ut an angel of Lord during the night opened the doors of the prison, and leading them out, said,

Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:

20 G o ye and stand and speak in the temple to the people all the words of this life.

Ідіть, і, ставши, говоріть до народу у храмі всі слова цього життя.

21 A nd when they heard it, they entered very early into the temple and taught. And when the high priest was come, and they that were with him, they called together the council and all the elderhood of the sons of Israel, and sent to the prison to have them brought.

Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріон і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели.

22 A nd when the officers were come, they did not find them in the prison; and returned and reported

А служба, прийшовши, не знайшла їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,

23 s aying, We found the prison shut with all security, and the keepers standing at the doors; but when we had opened, within we found no one.

говорячи: В'язницю знайшли ми з великою пильністю замкнену, і сторожу, що при дверях стояла; а коли відчинили, то нікого всередині ми не знайшли!

24 A nd when they heard these words, both the priest and the captain of the temple and the chief priests were in perplexity as to them, what this would come to.

Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що б то сталося.

25 A nd some one coming reported to them, Lo, the men whom ye put in the prison are in the temple, standing and teaching the people.

Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають народ.

26 T hen the captain, having gone with the officers, brought them, not with violence, for they feared the people, lest they should be stoned.

Пішов тоді старший сторожі зо службою, та й привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб їх не побили камінням.

27 A nd they bring them and set them in the council. And the high priest asked them,

Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:

28 s aying, We strictly enjoined you not to teach in this name: and lo, ye have filled Jerusalem with your doctrine, and purpose to bring upon us the blood of this man.

Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я не навчати? І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припровадити на нас...

29 B ut Peter answering, and the apostles, said, God must be obeyed rather than men.

Відповів же Петро та сказали апостоли: Бога повинно слухатися більш, як людей!

30 T he God of our fathers has raised up Jesus, whom ye have slain, having hanged on a cross.

Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві.

31 H im has God exalted by his right hand as leader and saviour, to give repentance to Israel and remission of sins.

Його Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів.

32 A nd we are witnesses of these things, and the Holy Spirit also, which God has given to those that obey him.

А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому.

33 B ut they, when they heard, were cut to the heart, and took counsel to kill them.

Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й радилися, як їм смерть заподіяти?...

34 B ut a certain, a Pharisee, named Gamaliel, a teacher of the law, held in honour of all the people, rose up in the council, and commanded to put the men out for a short while,

І встав у синедріоні один фарисей, Гамаліїл на ймення, учитель Закону, поважаний від усього народу, та й звелів на часинку апостолів вивести.

35 a nd said to them, Men of Israel, take heed to yourselves as regards these men what ye are going to do;

І промовив до них: Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що з ними робити ви маєте.

36 f or before these days Theudas rose up, alleging himself to be somebody, to whom a number of men, about four hundred, were joined; who was slain, and all, as many as obeyed him, were dispersed and came to nothing.

Бо перед цими днями повстав був Тевда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпорошились та обернулись в ніщо.

37 A fter him rose Judas the Galilean in the days of the census, and drew away people after him; and he perished, and all, as many as obeyed him, were scattered abroad.

Після нього повстав, під час перепису, Галілеянин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпорошились.

38 A nd now I say to you, Withdraw from these men and let them alone, for if this counsel or this work have its origin from men, it will be destroyed;

І тепер кажу вам: Відступіться від цих людей, і занехайте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде, розпадеться вона.

39 b ut if it be from God, ye will not be able to put them down, lest ye be found also fighters against God.

А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам богоборцями! І послухались ради його.

40 A nd they listened to his advice; and having called the apostles, they beat them, and enjoined them not to speak in the name of Jesus, and dismissed them.

І, покликавши знов апостолів, вибили їх, наказали їм не говорити про Ісусове Ймення, та й їх відпустили.

41 T hey therefore went their way from presence of the council, rejoicing that they were counted worthy to be dishonoured for the name.

А вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса.

42 A nd every day, in the temple and in the houses, they ceased not teaching and announcing the glad tidings that Jesus the Christ.

І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа.