1 A nd it came to pass after the death of Saul, when David had returned from the slaughter of the Amalekites, that David abode two days in Ziklag.

І сталося по Сауловій смерті, коли Давид вернувся, розбивши Амалика, то він сидів у Ціклаґу два дні.

2 A nd it came to pass on the third day, that behold, a man came out of the camp from Saul with his garments rent, and earth upon his head; and as soon as he came to David, he fell to the earth and did obeisance.

І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табору від Саула, а одежа його роздерта, і порох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на землю й поклонився.

3 A nd David said to him, Whence comest thou? And he said to him, Out of the camp of Israel am I escaped.

І сказав йому Давид: Звідки це ти приходиш? А той відказав: Я втік з Ізраїлевого табору.

4 A nd David said to him, What has taken place? I pray thee, tell me. And he said that the people had fled from the battle, and many of the people also had fallen and died, and that Saul and Jonathan his son were dead also.

І сказав до нього Давид: Що це сталося, розкажи но мені! А той відказав: Народ утік із бою, а також багато з народу попадало й повмирало, і теж Саул та син його Йонатан померли.

5 A nd David said to the young man that told him, How knowest thou that Saul and Jonathan his son are dead?

А Давид сказав юнакові, що розповідав йому: Як ти пізнав, що помер Саул та син його Йонатан?

6 A nd the young man that told him said, I happened by chance to be upon mount Gilboa, and behold, Saul leaned on his spear; and behold, the chariots and horsemen followed hard after him.

І сказав той юнак, що розповідав йому: Припадком натрапив я на горі Ґілбоа, аж ось Саул, настромлений на списа свого, а колесниці та їздці доганяють його.

7 A nd he looked behind him, and saw me, and called to me. And I said, Here am I.

І він обернувся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я!

8 A nd he said to me, Who art thou? And I said to him, I am an Amalekite.

І сказав він до мене: Хто ти? А я відказав йому: Я амаликитянин.

9 H e said to me again, Stand, I pray thee, over me, and slay me; for anguish has seized me; for my life is yet whole in me.

І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопив мене корч, а вся душа ще в мені!...

10 S o I stood over him, and put him to death, for I knew that he would not live after his fall; and I took the crown that was upon his head, and the bracelet that was on his arm, and have brought them hither to my lord.

І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не буде живий по упадку своїм. І взяв я вінця, що на голові його, та наплечника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого.

11 T hen David took hold of his garments and rent them; and all the men that were with him likewise.

І схопився Давид за одежі свої, та й роздер їх, і теж усі люди, що були з ним.

12 A nd they mourned, and wept, and fasted until even for Saul, and for Jonathan his son, and for the people of Jehovah, and for the house of Israel; because they were fallen by the sword.

І голосили вони й плакали, та постили аж до вечора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за народом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попадали від меча.

13 A nd David said to the young man that told him, Whence art thou? And he said, I am the son of an Amalekite stranger.

І сказав Давид юнакові, що розповідав йому: Звідки ти? А той відказав: Я син одного приходька, амаликитянина.

14 A nd David said to him, How wast thou not afraid to stretch forth thy hand to destroy Jehovah's anointed?

І сказав йому Давид: Як ти не побоявся простягти руку свою, щоб убити Господнього помазанця?

15 T hen David called one of the young men and said, Draw near, fall on him. And he smote him that he died.

І покликав Давид одного з слуг своїх і сказав: Підійди, убий його! І той ударив його, і він помер.

16 A nd David said to him, Thy blood be upon thy head; for thy mouth has testified against thee, saying, I have slain Jehovah's anointed.

І сказав до нього Давид: Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посвідчили проти тебе, говорячи: Я вбив Господнього помазанця.

17 A nd David lamented with this lamentation over Saul and over Jonathan his son;

І Давид заголосив за Саулом та за його сином Йонатаном такою жалобною піснею,

18 a nd he bade them teach the children of Judah the bow. Behold, it is written in the book of Jasher:—

та й сказав навчити Юдиних синів пісні про лука. Ось вона написана в книзі Праведного:

19 T he beauty of Israel is slain upon thy high places: how are the mighty fallen!

О пишното Ізраїлева, побита із лука на згір'ях своїх, ой попадали лицарі!

20 T ell not in Gath, carry not the tidings in the streets of Ashkelon; Lest the daughters of the Philistines rejoice, Lest the daughters of the uncircumcised triumph.

Не розказуйте в Ґаті про це, не сповіщайте на вулицях Ашкалону, щоб не тішилися филистимлянські дочки, щоб не раділи дочки необрізаних!

21 Y e mountains of Gilboa, let there be no dew, no rain upon you, nor fields of heave-offerings! For there the shield of the mighty was vilely cast away, The shield of Saul, not anointed with oil.

Ґілбоавські гори, щоб на вас не було ні роси, ні дощу, ані поля для жертви принесення! Бо сплямлений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не помазаний!

22 F rom the blood of the slain, from the fat of the mighty, The bow of Jonathan turned not back, And the sword of Saul returned not empty.

Від крови забитих, від лою хоробрих не відривався був лук Йонатанів, і не вертався меч Саулів напорожньо!

23 S aul and Jonathan, beloved and pleasant in their lives, Even in their death were not divided; They were swifter than eagles, they were stronger than lions.

Саул та Йонатан, ці улюблені й милі за свойого життя, і в смерті своїй нерозлучні, прудкіші були від орлів та сильніші від левів!

24 Y e daughters of Israel, weep over Saul, who clothed you in scarlet with splendour, Who put ornaments of gold upon your apparel.

Дочки Ізраїлеві, за Саулом заплачте, що вас зодягав у багряницю з прикрасами, що оздоблював золотом вашу одежу!

25 H ow are the mighty fallen in the midst of the battle! Jonathan is slain upon thy high places.

Ой, попадали лицарі посеред бою!... Йонатан на пагірках твоїх ось забитий!

26 I am distressed for thee, my brother Jonathan: very pleasant wast thou unto me; Thy love to me was wonderful, passing women's love.

Скорблю по тобі, Йонатане, мій брате! Ти для мене був вельми улюблений, кохання твоє розкішніше для мене було від кохання жіночого!

27 H ow are the mighty fallen, and the instruments of war perished!

Ой, попадали лицарі, і загинула зброя військова!...