1 ¶ And Hezekiah sent to all Israel and Judah, and wrote letters also to Ephraim and Manasseh, that they should come to the house of the LORD at Jerusalem, to keep the passover unto the LORD God of Israel.

І послав Єзекія по всьому Ізраїлю та по Юдеї, а також написав листи до країв Єфрема та Манасії, щоб прийшли до Господнього дому в Єрусалимі, щоб справити Пасху для Господа, Ізраїлевого Бога.

2 F or the king had taken counsel with his princes and with all the congregation in Jerusalem, to keep the passover in the second month.

І радився цар і зверхники його та ввесь збір в Єрусалимі, щоб справити Пасху другого місяця.

3 F or they could not keep it at that time, because there were not enough priests sanctified, neither had the people gathered themselves together to Jerusalem.

Бо не могли справити її того часу, бо священики не освятилися в потрібному числі, а народ не зібрався до Єрусалиму.

4 A nd the thing pleased the king and all the congregation.

І була вгодна та річ в очах царевих та в очах усього збору.

5 S o they established a decree to make proclamation throughout all Israel, from Beersheba even to Dan, that they should come to keep the passover unto the LORD God of Israel at Jerusalem because for a long time they had not done it as it is written.

І вони постановили оголосити по всьому Ізраїлю від Беер-Шеви й аж до Дана, щоб приходили справити Пасху для Господа, Ізраїлевого Бога, в Єрусалим, бо не часто робили її так, як написано.

6 S o the posts went with the letters from the hand of the king and his princes throughout all Israel and Judah, and according to the commandment of the king, saying, Ye sons of Israel, return unto the LORD God of Abraham, Isaac, and Israel, and he will return to the remnant of you, that are escaped out of the hand of the kings of Assyria.

І пішли бігуни з листами від царя та його зверхників по всьому Ізраїлі та Юдеї, та за наказом царя говорили: Ізраїлеві сини, верніться до Господа, Бога Авраамового, Ісакового та Ізраїлевого, і Він повернеться до останку, позосталого вам із руки асирійських царів.

7 D o not be like your fathers, and like your brethren, who rebelled against the LORD God of their fathers and he gave them over to desolation, as ye see.

І не будьте такі, як ваші батьки та як ваші брати, що спроневірилися Господеві, Богові їхніх батьків, і Він дав їх на спустошення, як ви бачите.

8 T herefore, do not be stiffnecked as your fathers were, but yield yourselves unto the LORD and enter into his sanctuary, which he has sanctified for ever and serve the LORD your God, that the fierceness of his wrath may turn away from you.

Тепер не будьте твердошиї, як ваші батьки. Покоріться Господеві, і ввійдіть до святині Його, яку Він освятив навіки, і служіть Господеві, Богові вашому, і Він відверне від вас жар гніву Свого.

9 F or if ye return unto the LORD, your brethren and your children shall find mercy before those that lead them captive, so that they shall come again into this land, for the LORD your God is gracious and merciful and will not turn away his face from you if ye return unto him.

Бо як ви навернетесь до Господа, то брати ваші та ваші сини знайдуть милосердя в своїх поневільників, і зможуть вернутися до цього Краю, бо милостивий і милосердний Господь, Бог ваш, і Він не відверне лиця від вас, якщо ви навернетеся до Нього.

10 S o the posts passed from city to city through the land of Ephraim and Manasseh even unto Zebulun, but they laughed them to scorn and mocked them.

І сторожі все переходили з міста до міста по краю Єфремовому та Манасіїному й аж до Завулона. Та люди глузували з них, і висміювали їх.

11 N evertheless, some men of Asher and Manasseh and of Zebulun humbled themselves and came to Jerusalem.

Тільки люди з Асира, і Манасії та з Завулона впокорилися, і поприходили до Єрусалиму.

12 A lso in Judah the hand of God was to give them one heart to do the commandment of the king and of the princes, according to the word of the LORD.

Також в Юдеї була Божа рука, щоб дати їм одне серце для виконання наказу царя та зверхників за Господнім словом.

13 ¶ And many people assembled at Jerusalem to keep the feast of unleavened bread in the second month, a very great congregation.

І зібрався до Єрусалиму численний народ, щоб справити свято Опрісноків другого місяця, збір дуже численний.

14 A nd they arose and took away the altars that were in Jerusalem, and they also took away all the altars for incense and cast them into the brook Kidron.

І встали вони, і повикидали ідольські жертівники, що були в Єрусалимі, і повикидали всі кадильниці, та й повкидали до долини Кедрон.

15 T hen they killed the passover on the fourteenth day of the second month, and the priests and the Levites sanctified themselves with shame and brought in the burnt offerings into the house of the LORD.

І зарізали пасхальне ягня чотирнадцятого дня другого місяця, а священики та Левити засоромилися й освятилися, і принесли цілопалення до Господнього дому.

16 A nd they put themselves in order according to the ordinance, according to the law of Moses, the man of God; the priests sprinkled the blood, which they received of the hands of the Levites.

І поставали вони на своєму місці за їхнім правом, за Законом Мойсея, чоловіка Божого. Священики кропили кров, беручи з руки Левитів.

17 F or there were yet many in the congregation that were not sanctified; therefore, the Levites had the charge of the killing of the passovers for each one that was not clean, to sanctify them unto the LORD.

Багато бо було в зборі, що не освятилися, тому Левити були для різання пасхальних ягнят за кожного нечистого, щоб посвятити для Господа.

18 F or a multitude of the people, even many of Ephraim and Manasseh, Issachar, and Zebulun, had not cleansed themselves, and they ate the passover not as it was written. But Hezekiah prayed for them, saying, The good LORD pardon each one

Бо безліч народу, багато з Єфрема та Манасії, Іссахара та Завулона не очистилися, але їли Пасху, не так, як написано. Та Єзекія молився за них, говорячи: Добрий Господь простить кожному,

19 t hat has prepared his heart to seek God, the LORD God of his fathers, even though he is not cleansed according to the purification of the sanctuary.

хто все своє серце міцно встановив, щоб звертатися до Бога, Господа, Бога батьків своїх, хоч не зробив він за правилами чистости святині.

20 A nd the LORD hearkened to Hezekiah and healed the people.

І послухав Господь Єзекію, і простив народ.

21 ¶ Thus, the sons of Israel that were present at Jerusalem kept the solemnity of unleavened bread seven days with great gladness, and the Levites and the priests praised the LORD, day by day, with instruments of strength unto the LORD.

І справляли Ізраїлеві сини, що знаходилися в Єрусалимі, свято Опрісноків сім день з великою радістю, а Левити та священики день-у-день славили Господа всією силою.

22 A nd Hezekiah spoke unto the heart of all the Levites that had good understanding to serve the LORD, and they ate the sacrifices of the feast for seven days, offering sacrifices of peace and giving thanks unto the LORD God of their fathers.

І промовляв Єзекія до серця всіх Левитів, що мали добре розуміння для Господа. І їли святкову жертву сім день, і приносили мирні жертви, і сповідалися Господеві, Богові батьків своїх.

23 A nd the whole assembly took counsel to keep another seven days, and they kept another seven days with gladness.

І ввесь збір нарадився справити свято ще другі сім день, і справляли сім день в радості.

24 F or Hezekiah, king of Judah, had given to the congregation a thousand bullocks and seven thousand sheep, and the princes gave to the congregation a thousand bullocks and ten thousand sheep, and a great number of priests sanctified themselves.

Бо Єзекія, цар Юдин, дав для збору тисячу биків і сім тисяч худоби дрібної, а зверхники дали для збору тисячу биків і десять тисяч худоби дрібної. І освятилося багато священиків.

25 A nd all the congregation of Judah, with the priests and the Levites, and all the congregation that came out of Israel, and the strangers that came out of the land of Israel, and that dwelt in Judah, rejoiced.

І радів увесь Юдин збір, і священики та Левити, і ввесь збір, що прийшов з Ізраїля, і приходьки, що поприходили з Ізраїлевого Краю, та ті, що сиділи в Юдеї.

26 S o there was great joy in Jerusalem, for since the time of Solomon, the son of David, king of Israel there was not the like in Jerusalem.

І була велика радість в Єрусалимі, бо від днів Соломона, Давидового сина, Ізраїлевого царя, не було такого, як оце в Єрусалимі!

27 T hen the priests, the Levites, arose and blessed the people, and their voice was heard, and their prayer came up to the dwelling place of his sanctuary, unto heaven.

І встали священики та Левити, і поблагословили народ. І почутий був їхній голос, а їхня молитва дійшла до оселі святости Його, до небес!