1 ¶ Then Solomon assembled the elders of Israel and all the heads of the tribes, the princes of the families of the sons of Israel, unto King Solomon in Jerusalem that they might bring up the ark of the covenant of the LORD out of the city of David, which is Zion.

Тоді Соломон зібрав усіх Ізраїлевих старших та голів племен, керівників батьківських домів Ізраїлевих синів, до царя Соломона до Єрусалиму, щоб перенести ковчега Господнього заповіту з Давидового Міста, воно Сіон.

2 A nd all the men of Israel assembled themselves unto King Solomon in the month Ethanim, which is the seventh month, on the solemn day.

І були зібрані до царя Соломона всі ізраїльтяни в свято в місяці етанім, він місяць сьомий.

3 A nd all the elders of Israel came, and the priests took up the ark.

І поприходили всі Ізраїлеві старші, а священики понесли ковчега.

4 A nd they brought up the ark of the LORD and the tabernacle of the testimony and all the holy vessels that were in the tabernacle, which the priests and the Levites carried.

І понесли вони Господнього ковчега, і скинію заповіту та всі святі речі, що в ковчезі; і понесли їх священики та Левити.

5 A nd King Solomon and all the congregation of Israel that were assembled unto him were with him before the ark, sacrificing sheep and oxen, that could not be counted nor numbered for multitude.

А цар Соломон та вся Ізраїлева громада, що зібралися при ньому, були з ним перед ковчегом, і приносили в жертву худобу дрібну та худобу велику, що через многість не була вона ані записувана, ані лічена.

6 A nd the priests brought in the ark of the covenant of the LORD unto his place, into the oracle of the house, in the holy of holies, under the wings of the cherubim.

І внесли священики ковчега Господнього заповіту до девіру храму, до Святого Святих, під крила херувимів.

7 F or the cherubim had their wings extended over the place of the ark, and the cherubim covered the ark and its staves from above.

Бо херувими простягали крила над місцем ковчегу, і затінювали херувими над ковчегом та над його держаками зверху.

8 A nd they drew out the staves so that the ends of the staves could be seen out in the holy place in front of the oracle, but they could not be seen from outside, and thus they remained until today.

А ті держаки були довгі, і головки тих держаків були видні з святині перед найсвятішим, а зназовні не були видні. І вони там аж до цього дня.

9 T here was nothing in the ark except the two tables of stone, which Moses put there at Horeb, when the LORD cut a covenant with the sons of Israel, when they came out of the land of Egypt.

У ковчезі не було нічого, тільки дві камінні таблиці, що поклав туди Мойсей на Хориві, коли Господь склав був заповіта з Ізраїлевими синами при виході їх з єгипетського краю.

10 A nd when the priests came out of the holy place, the cloud filled the house of the LORD.

І сталося, як священики виходили з святині, то хмара наповнила Господній храм.

11 A nd the priests could not stand to minister because of the cloud, for the glory of the LORD had filled the house of the LORD.

І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня наповнила Господній храм!

12 ¶ Then Solomon said, The LORD has said that he would dwell in the thick darkness.

Тоді Соломон проказав: Промовив Господь, що Він пробуватиме в мряці.

13 I have surely built thee a house to dwell in, a settled place for thee to abide in for ever.

Будуючи, я збудував оцей храм, на оселю Тобі, місце Твого пробування навіки!

14 A nd the king turned his face about and blessed all the congregation of Israel, and all the congregation of Israel were standing.

І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв.

15 A nd he said, Blessed be the LORD God of Israel, who spoke with his mouth unto David my father, and with his hand has fulfilled it, saying,

І він сказав: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і рукою Своєю тепер виконав, говорячи:

16 S ince the day that I brought forth my people Israel out of Egypt, I have chosen no city out of all the tribes of Israel in which to build a house, that my name might be there, but I chose David to be over my people Israel.

Від того дня, коли Я вивів Свій народ, Ізраїля, з Єгипту, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племен, щоб збудувати храм на пробування Мого Ймення там. І вибрав Я Давида, щоб був над Моїм Ізраїлевим народом.

17 A nd it was in the heart of David, my father, to build a house for the name of the LORD God of Israel.

І було на серці мого батька Давида збудувати храм для Ймення Господа, Бога Ізраїля.

18 B ut the LORD said unto David, my father, Whereas it was in thy heart to build a house unto my name, thou didst well that it was in thy heart;

Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоєму серці було збудувати храм для Ймення Мого, ти зробив добре, що було тобі це на серці.

19 n evertheless, thou shalt not build the house, but thy son that shall come forth out of thy loins, he shall build a house unto my name.

Тільки ти не збудуєш цього храму, але син твій, що вийде із стегон твоїх, він збудує цей дім для Ймення Мого!

20 A nd the LORD has established his word that he spoke, and I have risen up in the place of David, my father, and sit on the throne of Israel as the LORD had said and have built a house for the name of the LORD God of Israel.

І виконав Господь Своє слово, що Він говорив. І став я на місце батька мого Давида, та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.

21 A nd I have set there a place for the ark, in which is the covenant of the LORD, which he made with our fathers when he brought them out of the land of Egypt.

І встановив я там місце для ковчега, де Господній заповіт, якого Він склав із нашими батьками, коли виводив їх з єгипетського краю.

22 ¶ And Solomon stood before the altar of the LORD in the presence of all the congregation of Israel, and extending his hands toward heaven,

І став Соломон перед Господнім жертівником навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг руки свої до неба та й сказав:

23 h e said, LORD God of Israel, there is no God like thee, in the heavens above or on earth beneath, who keeps the covenant and mercy with thy slaves that walk before thee with all their heart,

Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небесах угорі та на землі долі. Ти стережеш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем.

24 w ho hast kept unto thy slave David, my father, what thou didst declare unto him; thou didst say it with thy mouth and hast fulfilled it with thy hand, as we see this day.

Ти додержав Своєму рабові, Давидові, батькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю виконав, як цього дня.

25 T herefore, now, LORD God of Israel, fulfill unto thy slave David, my father, what thou didst promise him, saying, There shall not fail thee a man in my sight to sit on the throne of Israel, if thy sons keep their way, that they walk before me as thou hast walked before me.

А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, додерж для Свого раба Давида, мого батька, те, що говорив був йому, кажучи: Не буде в тебе переводу з-перед лиця Мого нікому з тих, що сидітимуть на Ізраїлевім троні, якщо тільки сини твої будуть держатися своїх доріг, щоб ходити перед Моїм лицем, як ти ходив перед лицем Моїм.

26 A nd now, O God of Israel, let thy word, I pray thee, be made firm, which thou didst speak unto thy slave David, my father.

А тепер, Боже Ізраїлів, нехай буде запевнене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові, моєму батькові.

27 B ut will God indeed dwell on the earth? Behold, the heavens, the heavens of heavens cannot contain thee; how much less this house that I have built?

Бо чи ж справді Бог сидить на землі? Ось небо та небо небес не обіймають Тебе, що ж тоді храм той, що я збудував?

28 Y et have thou respect unto the prayer of thy slave and to his supplication, O LORD my God, to hearken unto the cry and to the prayer, which thy slave prays before thee today,

Та ти зглянешся на молитву Свого раба та на його благання, Господи, Боже мій, щоб почути спів та молитву, якою раб твій молиться перед лицем Твоїм сьогодні,

29 t hat thine eyes may be open toward this house night and day, even toward the place of which thou hast said, My name shall be there that thou may hearken unto the prayer which thy slave shall make in this place.

щоб очі Твої були відкриті на цей храм уночі та вдень, на те місце, про яке Ти сказав: Нехай буде Ймення Моє там, щоб почути молитву, якою буде молитися Твій раб на цьому місці!

30 T herefore, thou shalt hearken unto the supplication of thy slave and of thy people Israel when they shall pray in this place and hear in thy dwelling place, from the heavens; please hear and forgive.

І Ти будеш прислухатися до благання Свого раба, та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. А Ти почуєш на місці Свого пробування, на небесах, і почуєш, і простиш.

31 W hen anyone shall have sinned against his neighbour, and an oath is laid upon him to cause him to swear and the oath comes before thy altar in this house,

Як згрішить людина проти свого ближнього, і вимагатимуть від нього клятви, щоб він поклявся, і для клятви прийдуть перед Твій жертівник у цьому храмі,

32 t hou shalt hear from heaven and do and judge thy slaves, condemning the wicked, to bring his way upon his head, and justifying the righteous, to give him according to his righteousness.

то Ти почуєш із небес, і зробиш, і розсудиш Своїх рабів, осудиш несправедливого, щоб дати його дорогу на його голову, і всправедливиш праведного, щоб віддати йому за його справедливістю.

33 W hen thy people Israel are smitten down before the enemy because they have sinned against thee and shall turn again to thee and confess thy name and pray and make supplication with humility unto thee in this house,

Коли Твій народ, Ізраїль, буде вдарений ворогом за те, що прогрішив Тобі, і коли вони звернуться до Тебе, і будуть славити Ім'я Твоє, і будуть молитися, і будуть благати Тебе в цьому храмі,

34 t hen thou shalt hear in the heavens and forgive the sin of thy people Israel and bring them again unto the land which thou didst give unto their fathers.

то Ти почуєш із небес, і простиш гріх народу Свого, Ізраїля, і вернеш їх до землі, яку дав Ти їхнім батькам.

35 W hen heaven is shut up and there is no rain because they have sinned against thee, if they pray in this place and confess thy name and turn from their sin when thou hast afflicted them,

Коли замкнеться небо й не буде дощу, бо прогрішаться Тобі, то коли знову вони помоляться на цьому місці, і будуть славити Ім'я Твоє, і від гріха свого відвернуться, бо Ти будеш їх впокоряти,

36 t hen thou shalt hear in the heavens and forgive the sin of thy slaves and of thy people Israel, teaching them the good way in which they should walk and shalt give rain upon thy land, which thou hast given to thy people for an inheritance.

то Ти почуєш на небесах, і простиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони підуть, і Ти даси дощ на Край Свій, якого Ти дав Своєму народові на спадщину.

37 W hen there is famine in the land or pestilence or blasting or mildew or locusts or caterpillars, if their enemy besieges them in the land of their gates, whatever plague, whatever sickness there is,

Голод коли буде в Краю, моровиця коли буде, посуха, жовтачка, сарана, черва коли буде, коли його ворог стане тіснити його в краю міст його, коли буде яка пораза, яка хвороба,

38 e very prayer and every supplication made by any man or by all thy people Israel, when anyone knows the plague of his own heart and spreads forth his hands toward this house,

усяка молитва, усяке благання, що буде від якої людини чи від усього народу Твого, Ізраїля, коли кожен почує рану свого серця, і простягне руки свої до цього храму,

39 t hen thou shalt hear in the heavens, in the habitation of thy dwelling place, and forgive and do and give to each one according to his ways, whose heart thou knowest (for thou, even thou only, knowest the hearts of all the sons of men),

то Ти почуєш із небес, із місця постійного пробування Свого, і простиш, і зробиш, і даси кожному за всіма його дорогами, бо Ти Сам знаєш серце всіх людських синів,

40 t hat they may fear thee all the days that they live in the land which thou didst give unto our fathers.

щоб вони боялися Тебе по всі дні, доки вони житимуть на поверхні землі, яку Ти дав батькам нашим.

41 L ikewise concerning a stranger, that is not of thy people Israel, but comes out of a far country for thy name’s sake

Також і чужинця, що він не з народу Твого, Ізраїля, і він прийде з далекого краю ради Ймення Твого,

42 ( for they shall have heard of thy great name and of thy strong hand and of thy stretched out arm), when he shall come to pray in this house,

бо почують і вони про велике Ім'я Твоє, і про сильну руку Твою та про витягнене рамено Твоє, і прийде він і помолиться в цьому храмі,

43 t hou shalt hear in the heavens, in the habitation of thy dwelling place, and do according to all that for which the stranger shall have called unto thee, that all peoples of the earth may know thy name and fear thee as do thy people Israel and that they may know that thy name is invoked upon this house, which I have built.

Ти почуєш це з небес, місця постійного пробування Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужинець, щоб усі народи землі пізнали Ім'я Твоє, щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізраїль, і щоб пізнали вони, що Ім'ям Твоїм названо цей храм, що я збудував.

44 I f thy people go out to battle against their enemies by the way which thou shalt send them and shall pray unto the LORD toward the city which thou hast chosen and toward the house that I have built for thy name,

Коли народ Твій вийде на війну на свого ворога, дорогою, якою Ти пошлеш їх, і помоляться вони до Господа в напрямі до міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Ймення Твого,

45 t hou shalt hear in the heavens their prayer and their supplication and do their judgment.

то почуєш Ти з неба їхню молитву та їхнє благання, і вчиниш їм суд!

46 I f they have sinned against thee (for there is no man that does not sin) and thou should be angry with them and deliver them to the enemy so that they carry them away captives unto the land of the enemy, far or near,

Коли вони згрішать Тобі, бо немає людини, щоб вона не згрішила, і Ти розгніваєшся на них, і віддаси їх ворогові, а їхні полонителі відведуть їх у неволю до ворожого краю далекого чи близького,

47 a nd they return unto their heart in the land where they were carried captives and return and make supplication unto thee in the land of those that carried them captives, saying, We have sinned and have done iniquity, we have committed wickedness;

і коли вони прийдуть до розуму в краю, куди взяті в неволю, і навернуться, і будуть благати Тебе в краю полонителів своїх, говорячи: Ми згрішили, і безбожне чинили, були ми винні;

48 a nd so convert themselves unto thee with all their heart and with all their soul in the land of their enemies, who led them away captive and pray unto thee toward their land, which thou didst give unto their fathers, toward the city which thou hast chosen and the house which I have built for thy name,

і коли вони навернуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю ворогів своїх, що їх поневолили, і помоляться до Тебе в напрямі до свого краю, що Ти дав їхнім батькам, у напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Імени Твого,

49 t hou shalt hear in the heavens, in the habitation of thy dwelling place, their prayer and their supplication and do what is right unto them

то Ти почуєш на небесах, постійному місті пробування Свого, їхню молитву та їхнє благання, і зробиш їм суд,

50 a nd forgive thy people that have sinned against thee and all their rebellions by which they have rebelled against thee and cause those who carried them captive to have mercy on them,

і пробачиш Своєму народові, що вони згрішили Тобі, і всі їхні провини, що завинили проти Тебе, і нахилиш до любови полонителів їхніх, і вони змилосердяться над ними,

51 f or they are thy people and thy inheritance, which thou didst bring forth out of Egypt, from the midst of the iron furnace.

бо вони народ Твій та наділ Твій, яке Ти вивів з Єгипту, з середини залізної гутничої печі,

52 L et thine eyes be open unto the supplication of thy slave and unto the supplication of thy people Israel, to hearken unto them in all that they call for unto thee.

щоб очі Твої були відкриті на благання Твого раба та на благання народу Твого, Ізраїля, щоб прислухуватися до них, коли вони кликатимуть до Тебе.

53 F or thou didst separate them from among all the peoples of the earth, to be thy inheritance, as thou didst speak by the hand of Moses, thy slave, when thou didst bring our fathers out of Egypt, O Lord GOD.

Бо Ти виділив їх зо всіх народів Собі на наділ, як говорив був через Мойсея, Свого раба, коли Ти виводив наших батьків із Єгипту, Владико мій, Господи!

54 ¶ And it was so, that when Solomon had made an end of praying all this prayer and supplication unto the LORD he arose from before the altar of the LORD, from kneeling on his knees with his hands extended toward heaven.

І сталося, як Соломон скінчив цю молитву й благання до Господа, то він устав від Господнього жертівника, де він стояв на колінах своїх, а руки його були простягнені до неба.

55 A nd he stood and blessed all the congregation of Israel with a loud voice, saying,

І встав він, і поблагословив усі Ізраїлеві збори, говорячи сильним голосом:

56 B lessed be the LORD that has given rest unto his people Israel according to all that he had said; not one word has failed of all his good word, which he spoke by the hand of Moses, his slave.

Благословенний Господь, що дав мир Своєму народові, Ізраїлеві, усе, як обіцяв був, не відпало ані одне слово зо всіх Його добрих слів, які Він говорив був через раба Свого Мойсея.

57 T he LORD our God be with us as he was with our fathers; let him not leave us nor forsake us

Нехай буде Господь, Бог наш, з нами, як був Він із нашими батьками, нехай Він не опустить нас, нехай Він не покине нас,

58 t hat he may incline our hearts unto him, to walk in all his ways and to keep his commandments and his statutes and his rights, which he commanded our fathers.

щоб прихиляти наше серце до Себе, щоб ми ходили всіма Його дорогами, щоб ми дотримувалися наказів Його, і уставів Його та постанов Його, як і Він наказав був нашим батькам.

59 A nd let these my words, with which I have made supplication before the LORD, be near unto the LORD our God day and night that he maintain the judgment of his slave and the cause of his people Israel at all times, as the matter shall require;

І нехай будуть оці слова мої, якими я благав перед Господнім лицем, близькі до Господа вдень та вночі, щоб чинити суд для раба Свого та суд для Свого народу, Ізраїля, день-у-день,

60 t hat all the peoples of the earth may know that the LORD is God, and that there is no other.

щоб знали всі народи землі, що Господь Він Бог, і нема вже іншого!

61 L et your heart, therefore, be perfect with the LORD our God, walking in his statutes and keeping his commandments, as at this day.

І нехай буде все серце ваше з Господом, Богом нашим, щоб ходити постановами його та щоб перестерігати заповіді Його, як цього дня!

62 ¶ Then the king and all Israel with him, offered sacrifices before the LORD.

А цар та ввесь Ізраїль з ним принесли жертву перед Господнім лицем.

63 A nd Solomon offered sacrifices of peace, which he offered unto the LORD, which were twenty-two thousand oxen and one hundred and twenty thousand sheep. So the king and all the sons of Israel dedicated the house of the LORD.

І приніс Соломон жертву для мирних жертов, що приносив для Господа: двадцять і дві тисячі худоби великої, а худоби дрібної сто й двадцять тисяч. І виконали освячення Господнього храму цар та всі Ізраїлеві сини.

64 T hat same day the king sanctified the middle of the court that was before the house of the LORD, for there he offered the burnt offerings and the presents and the fat of the peace offerings because the brasen altar that was before the LORD was too small to receive the burnt offerings and the presents and the fat of the peace offerings.

Того дня цар освятив середину двору, що перед храмом Господнім, бо приготовив там цілопалення й хлібну жертву та лій мирних жертов, бо мідяний жертівник, що перед Господнім лицем, був малий для прийняття цілопалення й хлібної жертви та лою мирних жертов.

65 A nd at that time Solomon held a feast and all Israel with him, a great congregation, from the entering in of Hamath unto the river of Egypt, before the LORD our God, for seven days and another seven days, even fourteen days.

І вчинив Соломон того часу свято, і з ним увесь Ізраїль, збір великий, що зійшовся звідти, де йдеться до Гамату аж до єгипетського потоку, перед лицем Господа, нашого Бога, сім день і сім день, чотирнадцять день.

66 O n the eighth day he sent the people away, and they, blessing the king, went unto their tents joyful and glad of heart for all the goodness that the LORD had done unto David, his slave, and unto Israel his people.

Восьмого дня він відпустив народ, а вони поблагословили царя та й пішли до наметів своїх, радісні та веселосерді через усе те добро, що Господь учинив Своєму рабові Давидові та Своєму народові Ізраїлеві.