1 N ow Jacob saw that there was grain in Egypt, and Jacob said to his sons, “Why are you staring at one another?”

А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків до синів своїх: Пощо ви споглядаєте один на одного?

2 H e said, “Behold, I have heard that there is grain in Egypt; go down there and buy some for us from that place, so that we may live and not die.”

І сказав він: Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, і будемо жити, і не помремо.

3 T hen ten brothers of Joseph went down to buy grain from Egypt.

І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту.

4 B ut Jacob did not send Joseph’s brother Benjamin with his brothers, for he said, “ I am afraid that harm may befall him.”

А Веніямина, Йосипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: Щоб не спіткало його яке нещастя!

5 S o the sons of Israel came to buy grain among those who were coming, for the famine was in the land of Canaan also.

І прибули Ізраїлеві сини купити хліба разом з іншими, що приходили, бо був голод у Краї ханаанськім.

6 N ow Joseph was the ruler over the land; he was the one who sold to all the people of the land. And Joseph’s brothers came and bowed down to him with their faces to the ground.

А Йосип він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули Йосипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі.

7 W hen Joseph saw his brothers he recognized them, but he disguised himself to them and spoke to them harshly. And he said to them, “Where have you come from?” And they said, “From the land of Canaan, to buy food.”

І побачив Йосип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: Звідкіля прибули ви? А вони відказали: З ханаанського Краю купити їжі.

8 B ut Joseph had recognized his brothers, although they did not recognize him.

І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його.

9 J oseph remembered the dreams which he had about them, and said to them, “You are spies; you have come to look at the undefended parts of our land.”

І згадав Йосип сни, що про них йому снились були. І сказав він до них: Ви шпигуни! Ви прибули підглянути слабі місця цієї землі.

10 T hen they said to him, “No, my lord, but your servants have come to buy food.

А вони відказали йому: Ні, пане мій, а раби твої прибули купити їжі.

11 W e are all sons of one man; we are honest men, your servants are not spies.”

Ми всі сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були шпигунами!

12 Y et he said to them, “No, but you have come to look at the undefended parts of our land!”

Він же промовив до них: Ні, бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!

13 B ut they said, “Your servants are twelve brothers in all, the sons of one man in the land of Canaan; and behold, the youngest is with our father today, and one is no longer alive.”

А вони відказали: Дванадцятеро твоїх рабів брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема.

14 J oseph said to them, “It is as I said to you, you are spies;

І промовив їм Йосип: Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни.

15 b y this you will be tested: by the life of Pharaoh, you shall not go from this place unless your youngest brother comes here!

Оцим ви будете випробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди наймолодший ваш брат!

16 S end one of you that he may get your brother, while you remain confined, that your words may be tested, whether there is truth in you. But if not, by the life of Pharaoh, surely you are spies.”

Пошліть з-поміж себе одного, і нехай візьме вашого брата, а ви будете ув'язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!

17 S o he put them all together in prison for three days.

І він забрав їх під варту на три дні.

18 N ow Joseph said to them on the third day, “Do this and live, for I fear God:

А третього дня Йосип промовив до них: Зробіть це і живіть. Я Бога боюся,

19 i f you are honest men, let one of your brothers be confined in your prison; but as for the rest of you, go, carry grain for the famine of your households,

якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів.

20 a nd bring your youngest brother to me, so your words may be verified, and you will not die.” And they did so.

А свого наймолодшого брата приведіть до мене, і будуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте. І вони зробили так.

21 T hen they said to one another, “ Truly we are guilty concerning our brother, because we saw the distress of his soul when he pleaded with us, yet we would not listen; therefore this distress has come upon us.”

І говорили вони один одному: Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали... Тому то прийшло це нещастя на нас!

22 R euben answered them, saying, “ Did I not tell you, ‘Do not sin against the boy’; and you would not listen? Now comes the reckoning for his blood.”

І відповів їм Рувим, говорячи: Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хлопця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається...

23 T hey did not know, however, that Joseph understood, for there was an interpreter between them.

А вони не знали, що Йосип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач.

24 H e turned away from them and wept. But when he returned to them and spoke to them, he took Simeon from them and bound him before their eyes.

А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симеона, та й зв'язав його на їхніх очах.

25 T hen Joseph gave orders to fill their bags with grain and to restore every man’s money in his sack, and to give them provisions for the journey. And thus it was done for them.

А Йосип наказав, щоб наповнили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так.

26 S o they loaded their donkeys with their grain and departed from there.

І понесли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти.

27 A s one of them opened his sack to give his donkey fodder at the lodging place, he saw his money; and behold, it was in the mouth of his sack.

І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, а воно ось в отворі мішка його!

28 T hen he said to his brothers, “My money has been returned, and behold, it is even in my sack.” And their hearts sank, and they turned trembling to one another, saying, “ What is this that God has done to us?” Simeon Is Held Hostage

І сказав він братам своїм: Повернене срібло моє, і ось воно в мішку моїм! І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до одного: Що це Бог нам зробив?

29 W hen they came to their father Jacob in the land of Canaan, they told him all that had happened to them, saying,

І прибули вони до Якова, батька свого, до Краю ханаанського, і розповіли йому все, що їх спіткало було, говорячи:

30 “ The man, the lord of the land, spoke harshly with us, and took us for spies of the country.

Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю.

31 B ut we said to him, ‘We are honest men; we are not spies.

А ми сказали йому: Ми правдиві, не були ми шпигунами!

32 W e are twelve brothers, sons of our father; one is no longer alive, and the youngest is with our father today in the land of Canaan.’

Ми дванадцятеро братів, сини нашого батька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї.

33 T he man, the lord of the land, said to us, ‘ By this I will know that you are honest men: leave one of your brothers with me and take grain for the famine of your households, and go.

І сказав до нас муж той, пан того краю: З того пізнаю, що правдиві ви, зоставте зо мною одного вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть.

34 B ut bring your youngest brother to me that I may know that you are not spies, but honest men. I will give your brother to you, and you may trade in the land.’”

І приведіть до мене брата вашого найменшого, і буду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете переходити цей край для купівлі.

35 N ow it came about as they were emptying their sacks, that behold, every man’s bundle of money was in his sack; and when they and their father saw their bundles of money, they were dismayed.

І сталося, вони випорожнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, і полякались...

36 T heir father Jacob said to them, “You have bereaved me of my children: Joseph is no more, and Simeon is no more, and you would take Benjamin; all these things are against me.”

І сказав до них Яків, їх батько: Ви позбавили мене дітей, Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!

37 T hen Reuben spoke to his father, saying, “You may put my two sons to death if I do not bring him back to you; put him in my care, and I will return him to you.”

І промовив Рувим до батька свого, кажучи: Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе.

38 B ut Jacob said, “My son shall not go down with you; for his brother is dead, and he alone is left. If harm should befall him on the journey you are taking, then you will bring my gray hair down to Sheol in sorrow.”

А той відказав: Не зійде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шеолу!...