1 A nd Job again took up his discourse and said,

І Йов далі вів мову свою та й сказав:

2 “ Oh that I were as in months gone by, As in the days when God watched over me;

О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

3 W hen His lamp shone over my head, And by His light I walked through darkness;

коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

4 A s I was in the prime of my days, When the friendship of God was over my tent;

як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

5 W hen the Almighty was yet with me, And my children were around me;

коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

6 W hen my steps were bathed in butter, And the rock poured out for me streams of oil!

коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

7 “ When I went out to the gate of the city, When I took my seat in the square,

Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

8 T he young men saw me and hid themselves, And the old men arose and stood.

як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

9 “ The princes stopped talking And put their hands on their mouths;

зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

10 T he voice of the nobles was hushed, And their tongue stuck to their palate.

ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

11 “ For when the ear heard, it called me blessed, And when the eye saw, it gave witness of me,

Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

12 B ecause I delivered the poor who cried for help, And the orphan who had no helper.

бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

13 “ The blessing of the one ready to perish came upon me, And I made the widow’s heart sing for joy.

Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

14 “ I put on righteousness, and it clothed me; My justice was like a robe and a turban.

Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

15 “ I was eyes to the blind And feet to the lame.

Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

16 “ I was a father to the needy, And I investigated the case which I did not know.

Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

17 “ I broke the jaws of the wicked And snatched the prey from his teeth.

Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

18 “ Then I thought, ‘I shall die in my nest, And I shall multiply my days as the sand.

І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

19 ‘ My root is spread out to the waters, And dew lies all night on my branch.

для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

20 ‘ My glory is ever new with me, And my bow is renewed in my hand.’

Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

21 “ To me they listened and waited, And kept silent for my counsel.

Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

22 “ After my words they did not speak again, And my speech dropped on them.

По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

23 “ They waited for me as for the rain, And opened their mouth as for the spring rain.

І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

24 “ I smiled on them when they did not believe, And the light of my face they did not cast down.

Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

25 “ I chose a way for them and sat as chief, And dwelt as a king among the troops, As one who comforted the mourners.

Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!