1 N ow there was a certain man from Ramathaim-zophim from the hill country of Ephraim, and his name was Elkanah the son of Jeroham, the son of Elihu, the son of Tohu, the son of Zuph, an Ephraimite.

І був один чоловік із Раматаїм-Цофіму, з Єфремових гір, а ім'я йому Елкана, син Єрохама, сина Ілія, сина Тоху, сина Цуфа, єфремлянин.

2 H e had two wives: the name of one was Hannah and the name of the other Peninnah; and Peninnah had children, but Hannah had no children.

А він мав дві жінки, ім'я одній Анна, а ім'я другій Пеніна. І були в Пеніни діти, а в Анни дітей не було.

3 N ow this man would go up from his city yearly to worship and to sacrifice to the Lord of hosts in Shiloh. And the two sons of Eli, Hophni and Phinehas, were priests to the Lord there.

А той чоловік рік-у-рік ходив із свого міста до Шіло, щоб вклонятися та приносити жертви Господу Саваоту. А там два Ілієві сини, Гофні та Пінхас, були священиками для Господа.

4 W hen the day came that Elkanah sacrificed, he would give portions to Peninnah his wife and to all her sons and her daughters;

І як бував той день, і Елкана приносив жертви, то він давав своїй жінці Пеніні й усім синам її та дочкам її частини,

5 b ut to Hannah he would give a double portion, for he loved Hannah, but the Lord had closed her womb.

а Анні давав частину подвійну, бо любив її. Та Господь замкнув її утробу.

6 H er rival, however, would provoke her bitterly to irritate her, because the Lord had closed her womb.

А її суперниця розпалювала їй гнів, щоб докучати їй, бо Господь замкнув її утробу.

7 I t happened year after year, as often as she went up to the house of the Lord, she would provoke her; so she wept and would not eat.

І так робив він рік-у-рік, коли вона входила до Господнього дому, а та так гнівила її. І вона плакала й не їла.

8 T hen Elkanah her husband said to her, “Hannah, why do you weep and why do you not eat and why is your heart sad? Am I not better to you than ten sons?”

І сказав їй чоловік її Елкана: Анно, чого ти плачеш і чому не їси? І чого сумне твоє серце? Чи ж я не ліпший тобі за десятьох синів?

9 T hen Hannah rose after eating and drinking in Shiloh. Now Eli the priest was sitting on the seat by the doorpost of the temple of the Lord.

І встала Анна по їді та по питті в Шіло, а священик Ілій сидів на стільці при бічному одвірку Господнього храму.

10 S he, greatly distressed, prayed to the Lord and wept bitterly.

А вона була скорбна духом, і молилася до Господа та плакала гірко.

11 S he made a vow and said, “O Lord of hosts, if You will indeed look on the affliction of Your maidservant and remember me, and not forget Your maidservant, but will give Your maidservant a son, then I will give him to the Lord all the days of his life, and a razor shall never come on his head.”

І склала вона обітницю, та й сказала: Господи Саваоте, якщо дійсно споглянеш на біду Твоєї невільниці, і згадаєш мене, і не забудеш Своєї невільниці, і даси Своїй невільниці нащадка чоловічої статі, то я дам його Господеві на всі дні життя його, а бритва не торкнеться його голови.

12 N ow it came about, as she continued praying before the Lord, that Eli was watching her mouth.

І сталося, коли вона довго молилася перед Господнім лицем, то Ілій пильнував за її устами.

13 A s for Hannah, she was speaking in her heart, only her lips were moving, but her voice was not heard. So Eli thought she was drunk.

А Анна вона говорила в серці своїм: тільки губи її порушувалися, а голос її не був чутий. І вважав її Ілій за п'яну.

14 T hen Eli said to her, “ How long will you make yourself drunk? Put away your wine from you.”

І сказав до неї Ілій: Аж доки ти будеш п'яною? Витверезись зо свого вина!

15 B ut Hannah replied, “No, my lord, I am a woman oppressed in spirit; I have drunk neither wine nor strong drink, but I have poured out my soul before the Lord.

А Анна відповіла та й сказала: Ні, пане мій, я жінка скорбна духом, а вина та п'янкого напою не пила я. І я вилила душу свою перед Господнім лицем.

16 D o not consider your maidservant as a worthless woman, for I have spoken until now out of my great concern and provocation.”

Не вважай своєї невільниці за негідницю, бо я говорила аж доти з великої своєї скорботи та з туги своєї.

17 T hen Eli answered and said, “ Go in peace; and may the God of Israel grant your petition that you have asked of Him.”

І відповів Ілій та й сказав: Іди з миром! А Бог Ізраїлів дасть тобі бажання твоє, яке ти від Нього жадала.

18 S he said, “ Let your maidservant find favor in your sight.” So the woman went her way and ate, and her face was no longer sad. Samuel Is Born to Hannah

А вона сказала: Нехай невільниця твоя знайде милість в очах твоїх! І пішла та жінка своєю дорогою, та й їла, а обличчя її не було вже сумне.

19 T hen they arose early in the morning and worshiped before the Lord, and returned again to their house in Ramah. And Elkanah had relations with Hannah his wife, and the Lord remembered her.

І встала вона рано вранці, і вклонилася перед Господнім лицем. І вернулися вони, і ввійшли до свого дому до Рами. І Елкана пізнав свою жінку Анну, а Господь згадав про неї.

20 I t came about in due time, after Hannah had conceived, that she gave birth to a son; and she named him Samuel, saying, “ Because I have asked him of the Lord.”

І сталося по році, і завагітніла Анна, та й сина породила. І назвала вона ім'я йому: Самуїл, бо від Господа жадала його.

21 T hen the man Elkanah went up with all his household to offer to the Lord the yearly sacrifice and pay his vow.

І пішов той чоловік Елкана та ввесь дім його вчинити для Господа річну жертву та обітниці свої.

22 B ut Hannah did not go up, for she said to her husband, “ I will not go up until the child is weaned; then I will bring him, that he may appear before the Lord and stay there forever.”

А Анна не пішла, бо сказала до чоловіка свого: Аж коли буде відлучений цей хлопчик, то відведу його, і він з'явиться перед Господнім лицем, і назавжди позостанеться там!

23 E lkanah her husband said to her, “Do what seems best to you. Remain until you have weaned him; only may the Lord confirm His word.” So the woman remained and nursed her son until she weaned him.

І сказав їй чоловік її Елкана: Роби те, що добре в очах твоїх! Залишайся, аж поки відлучиш його, тільки нехай виконає Господь Своє слово. І залишалась та жінка, і годувала свого сина, аж поки вона відлучила його.

24 N ow when she had weaned him, she took him up with her, with a three-year-old bull and one ephah of flour and a jug of wine, and brought him to the house of the Lord in Shiloh, although the child was young.

А коли відлучила, то повела його з собою та з трьома бичками й одною ефою муки, і бурдюком вина, і привела його до Господнього дому до Шіло. А той хлопчик був ще малий.

25 T hen they slaughtered the bull, and brought the boy to Eli.

І зарізали бичка, і привели того хлопчика до Ілія.

26 S he said, “Oh, my lord! As your soul lives, my lord, I am the woman who stood here beside you, praying to the Lord.

І вона сказала: О, пане мій, як жива душа твоя, мій пане, я та жінка, що стояла з тобою отут, щоб молитися Господеві.

27 F or this boy I prayed, and the Lord has given me my petition which I asked of Him.

Я молилася за дитину цю, і Господь дав мені жадання моє, що я просила від Нього.

28 S o I have also dedicated him to the Lord; as long as he lives he is dedicated to the Lord.” And he worshiped the Lord there.

А тепер я віддаю його Господеві на всі дні, скільки він жаданий для Господа. І вклонилася там Господеві.