1 A nd afterward Moses and Aaron came and said to Pharaoh, “ Thus says the Lord, the God of Israel, ‘ Let My people go that they may celebrate a feast to Me in the wilderness.’”

А потім прийшли Мойсей й Аарон, та й сказали до фараона: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти народ Мій, і нехай вони святкують Мені на пустині!

2 B ut Pharaoh said, “ Who is the Lord that I should obey His voice to let Israel go? I do not know the Lord, and besides, I will not let Israel go.”

А фараон відказав: Хто Господь, що послухаюсь слова Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу!

3 T hen they said, “ The God of the Hebrews has met with us. Please, let us go a three days’ journey into the wilderness that we may sacrifice to the Lord our God, otherwise He will fall upon us with pestilence or with the sword.”

І сказали вони: Бог євреїв стрівся з нами. Нехай же ми підемо триденною дорогою на пустиню, і принесемо жертви Господеві, Богові нашому, щоб не доторкнувся Він до нас мором або мечем.

4 B ut the king of Egypt said to them, “Moses and Aaron, why do you draw the people away from their work? Get back to your labors!”

І сказав до них цар Єгипту: Чому ви, Мойсею та Аароне, відриваєте народ від його робіт? Ідіть до своїх діл!

5 A gain Pharaoh said, “Look, the people of the land are now many, and you would have them cease from their labors!”

І сказав фараон: Таж багато тепер цього простолюду, а ви здержуєте їх від їхніх робіт.

6 S o the same day Pharaoh commanded the taskmasters over the people and their foremen, saying,

І того дня фараон наказав погоничам народу та писарям, говорячи:

7 “ You are no longer to give the people straw to make brick as previously; let them go and gather straw for themselves.

Не давайте більше народові соломи, щоб робити цеглу, як учора й позавчора. Нехай ідуть самі, та збирають собі соломи.

8 B ut the quota of bricks which they were making previously, you shall impose on them; you are not to reduce any of it. Because they are lazy, therefore they cry out, ‘ Let us go and sacrifice to our God.’

А призначене число цегли, що вони робили вчора й позавчора, накладете на них, не зменшуйте з нього. Вони нероби, тому кричать: Ходім, принесімо жертву нашому Богові!

9 L et the labor be heavier on the men, and let them work at it so that they will pay no attention to false words.”

Нехай буде тяжка праця на цих людей, і нехай працюють на ній, і нехай покинуть облудні слова.

10 S o the taskmasters of the people and their foremen went out and spoke to the people, saying, “Thus says Pharaoh, ‘I am not going to give you any straw.

І вийшли погоничі народу й писарі його, та й сказали до того народу, говорячи: Так сказав фараон: Я не буду давати вам соломи.

11 Y ou go and get straw for yourselves wherever you can find it, but none of your labor will be reduced.’”

Самі йдіть, наберіть собі соломи, де знайдете, бо нічого не зменшене з вашої роботи!.

12 S o the people scattered through all the land of Egypt to gather stubble for straw.

І розпорошився народ той по всій єгипетській землі, щоб збирати стерню на солому.

13 T he taskmasters pressed them, saying, “Complete your work quota, your daily amount, just as when you had straw.”

А погоничі наставали, говорячи: Скінчіть вашу щоденну працю в час так, як коли б була солома.

14 M oreover, the foremen of the sons of Israel, whom Pharaoh’s taskmasters had set over them, were beaten and were asked, “Why have you not completed your required amount either yesterday or today in making brick as previously?”

І були биті писарі синів Ізраїлевих, що їх настановили над ними фараонові погоничі, говорячи: Чому ви не скінчили свого приділу для виробу цегли й учора й сьогодні, як було дотепер?

15 T hen the foremen of the sons of Israel came and cried out to Pharaoh, saying, “Why do you deal this way with your servants?

І прибули писарі Ізраїлевих синів, та й кричали до фараона, говорячи: Для чого ти так робиш рабам своїм?

16 T here is no straw given to your servants, yet they keep saying to us, ‘Make bricks!’ And behold, your servants are being beaten; but it is the fault of your own people.”

Соломи не дають твоїм рабам, а цеглу кажуть нам робіть! І ось раби твої биті, і грішиш ти перед народом своїм!

17 B ut he said, “You are lazy, very lazy; therefore you say, ‘Let us go and sacrifice to the Lord.’

А він відказав: Нероби ви, нероби! Тому ви говорите: Ходім, принесімо жертву Господеві.

18 S o go now and work; for you will be given no straw, yet you must deliver the quota of bricks.”

А тепер ідіть, працюйте, а соломи не дадуть вам! Але призначене число цегли ви дасте!

19 T he foremen of the sons of Israel saw that they were in trouble because they were told, “You must not reduce your daily amount of bricks.”

І бачили Ізраїлеві писарі себе в біді, коли говорено: Не зменшуйте з цегли вашої щоденного в його часі!

20 W hen they left Pharaoh’s presence, they met Moses and Aaron as they were waiting for them.

І стріли вони Мойсея та Аарона, що стояли насупроти них, як вони виходили від фараона,

21 T hey said to them, “ May the Lord look upon you and judge you, for you have made us odious in Pharaoh’s sight and in the sight of his servants, to put a sword in their hand to kill us.”

та й сказали до них: Нехай побачить вас Господь і нехай вас осудить, бо ви вчинили ненависним дух наш в очах фараона й в очах його рабів, щоб дати меча в їхню руку повбивати нас!

22 T hen Moses returned to the Lord and said, “ O Lord, why have You brought harm to this people? Why did You ever send me?

І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: Господи, чому Ти кривду вчинив цьому народові? Чому Ти послав мені це?

23 E ver since I came to Pharaoh to speak in Your name, he has done harm to this people, and You have not delivered Your people at all.”

Бо відколи прийшов я до фараона, щоб говорити Твоїм Ім'ям, він ще більшу кривду чинить цьому народові, а насправді Ти не визволив народу Свого!