1 Y reanudó Job su discurso, y dijo:

І Йов далі вів мову свою та й сказав:

2 ¡ Quién me diera volver a ser como en meses pasados, como en los días en que Dios velaba sobre mí;

О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

3 c uando su lámpara resplandecía sobre mi cabeza, y a su luz caminaba yo en las tinieblas;

коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

4 c omo era yo en los días de mi juventud, cuando el favor de Dios estaba sobre mi tienda;

як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

5 c uando el Todopoderoso estaba aún conmigo, y mis hijos en derredor mío;

коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

6 c uando en leche se bañaban mis pies, y la roca me derramaba ríos de aceite!

коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

7 C uando yo salía a la puerta de la ciudad, cuando en la plaza tomaba mi asiento,

Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

8 m e veían los jóvenes y se escondían, y los ancianos se levantaban y permanecían en pie.

як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

9 L os príncipes dejaban de hablar y ponían la mano sobre su boca;

зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

10 l a voz de los nobles se apagaba, y la lengua se les pegaba al paladar.

ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

11 P orque el oído que oía me llamaba bienaventurado, y el ojo que veía daba testimonio de mí;

Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

12 p orque yo libraba al pobre que clamaba, y al huérfano que no tenía quien le ayudara.

бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

13 V enía sobre mí la bendición del que estaba a punto de perecer, y el corazón de la viuda yo llenaba de gozo.

Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

14 D e justicia me vestía, y ella me cubría; como manto y turbante era mi derecho.

Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

15 O jos era yo para el ciego, y pies para el cojo.

Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

16 P adre era para los necesitados, y examinaba la causa que no conocía.

Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

17 Q uebraba los colmillos del impío, y de sus dientes arrancaba la presa.

Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

18 E ntonces pensaba: “En mi nido moriré, y multiplicaré mis días como la arena.

І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

19 “ Mi raíz se extiende hacia las aguas, y el rocío se posa de noche en mi rama.

для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

20 “ Conmigo es siempre nueva mi gloria, y mi arco en mi mano se renueva.”

Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

21 M e escuchaban y esperaban, y guardaban silencio para oír mi consejo.

Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

22 D espués de mis palabras no hablaban de nuevo, y sobre ellos caía gota a gota mi discurso.

По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

23 M e esperaban como a la lluvia, y abrían su boca como a lluvia de primavera.

І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

24 Y o les sonreía cuando ellos no creían, y no abatían la luz de mi rostro.

Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

25 L es escogía el camino y me sentaba como jefe, y moraba como rey entre las tropas, como el que consuela a los que lloran.

Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!