1 И Исус почна пак да им говори с притчи, като казваше:

А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:

2 Н ебесното царство прилича на цар, който направи сватба на сина си.

Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.

3 Т ой разпрати слугите си да повикат поканените на сватбата; но те не искаха да дойдат.

І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.

4 П ак изпрати други слуги, казвайки: Речете на поканените: Ето, приготвих обяда си; юнците ми и угоените са заклани, и всичко е готово; дойдете на сватба.

Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!

5 н о те занемариха поканата, и разотидоха се, един на своята нива, а друг на търговията си;

Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.

6 а останалите хванаха слугите му и безсрамно ги оскърбиха и убиха.

А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.

7 И царят се разгневи, изпрати войските си и погуби ония убийци, и изгори града им.

І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

8 Т огава казва на слугите си: Сватбата е готова, а поканените не бяха достойни.

Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.

9 З атова идете по кръстопътищата и колкото намерите, поканете ги на сватба.

Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.

10 И тъй, ония слуги излязоха по пътищата, събраха всички колкото намериха, зли и добри; и сватбата се напълни с гости.

І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.

11 А царят, като влезе да прегледа гостите, видя там един човек, който не бе облечен в сватбарска дреха.

Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,

12 И каза му: Приятелю, ти как си влязъл тук без да имаш сватбарска дреха? А той мълчеше.

та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.

13 Т огава царят рече на служителите: Вържете му нозете и ръцете, и хвърлете го във външната тъмнина; там ще бъде плач и скърцане със зъби.

Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...

14 З ащото мнозина са поканени, а малцина избрани.

Бо багато покликаних, та вибраних мало.

15 Т огава фарисеите отидоха и се съветваха как да Го впримчат в говоренето Му.

Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.

16 И пращат при Него учениците си, заедно и Иродианите, да кажат: Учителю, знаем, че си искрен, учиш в истина Божият път и не Те е грижа от никого, защото не гледаш на лицето на човеците.

І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.

17 К ажи ни, прочее: Ти как мислиш? Право ли е да даваме данък на Кесаря, или не?

Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

18 А Исус разбра лукавството им, и рече: Защо Ме изпитвате, лицемери?

А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?

19 П окажете Ми данъчната монета. И те Му донесоха един пеняз.

Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.

20 Т ой им каза: Чий е този образ и надпис?

А Він каже до них: Чий це образ і напис?

21 К азват му: Кесарев. Тогава им казва: Като е тъй, отдавайте Кесаревите на Кесаря, а Божиите на Бога.

Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.

22 И като чуха това, те се зачудиха, и оставайки Го, си отидоха.

А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

23 В същия ден дойдоха при Него садукеи, които казват, че няма възкресение и попитаха Го, казвайки:

Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,

24 У чителю, Мойсей е казал: Ако някой умре бездетен, брат му да се ожени за жена му, и да въздигне потомък на брата си.

та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.

25 А между нас имаше седмина братя; и първият се ожени и умря; и, като нямаше потомък, остави жена си на брата си;

Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.

26 с ъщо и вторият и третият, до седмият.

Так само і другий, і третій, аж до сьомого.

27 А подир всички умря и жената.

А по всіх вмерла й жінка.

28 И тъй, във възкресението на кого от седмината ще бъде жена? Защото всички те я имаха.

Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.

29 А Исус в отговор им рече: Заблуждавате се, като не знаете писанията нито Божията сила.

Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.

30 З ащото във възкресението нито се женят, нито се омъжват, но са като ангели на небето.

Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.

31 А за възкресението на мъртвите, не сте ли чели онова, което Бог ви говори, като казва:

А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:

32 “ Аз съм Бог Авраамов, Бог Исааков и Бог Яковов”? Той не е Бог на мъртвите, а на живите.

Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.

33 И множеството, като чуха това, чудеха се на учението Му.

А народ, чувши це, дивувався науці Його.

34 А фарисеите, като чуха, че смълчал садукеите, събраха се заедно.

Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.

35 И един от тях, законник, за да Го изпита, зададе Му въпрос:

І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:

36 У чителю, коя е голямата заповед в закона?

Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?

37 А Той му рече: “Да възлюбиш Господа твоя Бог с цялото си сърце, с цялата си душа и с всичкия си ум”.

Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.

38 Т ова е голямата и първа заповед.

Це найбільша й найперша заповідь.

39 А втора, подобна на нея, е тая: “Да възлюбиш ближния си, както себе си”.

А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.

40 Н а тия две заповеди стоят целият закон и пророците.

На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.

41 И когато бяха събрани фарисеите, Исус ги попита, казвайки:

Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

42 К акво мислите за Христа? Чий Син е? Казват Му: Давидов.

і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.

43 К азва им: Тогава как Давид чрез Духа Го нарича Господ, думайки:

Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

44 “ Рече Господ на моя Господ: Седи отдясно Ми. Докле положа враговете Ти под нозете Ти”?

Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.

45 А ко, прочее, Давид Го нарича Господ, как е негов син?

Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?

46 И никой не можеше да Му отговори ни дума; нито пък дръзна вече някой от тоя ден да Му задава въпроси.

І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.