1 ¶ Y respondiendo Jesús, les volvió a hablar en parábolas, diciendo:

А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:

2 E l Reino de los cielos es semejante a un hombre rey, que hizo fiesta de bodas a su hijo;

Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.

3 y envió sus siervos para que llamaran a los invitados a las bodas; pero no quisieron venir.

І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.

4 V olvió a enviar otros siervos, diciendo: Decid a los llamados: He aquí, mi comida he aparejado, mis toros y animales engordados son muertos, y todo está preparado: venid a las bodas.

Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!

5 M as ellos sin hacer caso, se fueron, uno a su labranza y otro a sus negocios.

Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.

6 Y otros, tomando a sus siervos, los afrentaron y los mataron.

А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.

7 Y el rey, oyendo esto, se enojó y enviando sus ejércitos, destruyó a aquellos homicidas, y puso fuego a su ciudad.

І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

8 E ntonces dice a sus siervos: Las bodas a la verdad están preparadas, mas los que eran llamados no eran dignos.

Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.

9 I d pues a las salidas de los caminos, y llamad a las bodas a cuantos hallareis.

Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.

10 Y saliendo los siervos por los caminos, juntaron a todos los que hallaron, malos y buenos; y las bodas fueron llenas de convidados.

І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.

11 Y entró el rey para ver los convidados, y vio allí un hombre no vestido de vestido de boda.

Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,

12 Y le dijo: Amigo, ¿cómo entraste aquí no teniendo vestido de boda? Y a él se le cerró la boca.

та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.

13 E ntonces el rey dijo a los que servían: Atadlo de pies y de manos tomadle, y echadle en las tinieblas de afuera; allí será el lloro y el crujir de dientes.

Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...

14 P orque muchos son llamados, y pocos escogidos.

Бо багато покликаних, та вибраних мало.

15 ¶ Entonces, idos los fariseos, consultaron cómo le tomarían en alguna palabra.

Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.

16 Y envían a él los discípulos de ellos, con los de Herodes, diciendo: Maestro, sabemos que eres amador de verdad, y que enseñas con verdad el camino de Dios, y que no te curas de nadie, porque no tienes acepción de persona de hombres.

І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.

17 D inos pues, qué te parece: ¿Es lícito dar tributo a César, o no?

Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

18 M as Jesús, entendida su malicia, les dice: ¿Por qué me tentáis, hipócritas?

А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?

19 M ostradme la moneda del tributo. Y ellos le presentaron un denario.

Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.

20 E ntonces les dice: ¿De quién es esta imagen, y lo que está encima escrito?

А Він каже до них: Чий це образ і напис?

21 E llos le dicen: De César. Y les dijo: Pagad pues a César lo que es de César, y a Dios lo que es de Dios.

Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.

22 Y oyendo esto, se maravillaron, y dejándole se fueron.

А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

23 ¶ Aquel día llegaron a él los saduceos, que dicen no haber resurrección, y le preguntaron,

Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,

24 d iciendo: Maestro, Moisés dijo: Si alguno muriere sin hijos, su hermano se case con su mujer, y despertará simiente a su hermano.

та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.

25 H ubo pues, entre nosotros siete hermanos; y el primero tomó mujer, y murió; y no teniendo simiente, dejó su mujer a su hermano.

Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.

26 D e la misma manera también el segundo, y el tercero, hasta los siete.

Так само і другий, і третій, аж до сьомого.

27 Y después de todos murió también la mujer.

А по всіх вмерла й жінка.

28 E n la resurrección pues, ¿de cuál de los siete será ella mujer? Porque todos la tuvieron.

Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.

29 E ntonces respondiendo Jesús, les dijo: Erráis ignorando las Escrituras, y la potencia de Dios.

Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.

30 P orque en la resurrección, ni los maridos tomarán mujeres, ni las mujeres maridos; porque son como los ángeles de Dios en el cielo.

Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.

31 Y de la resurrección de los muertos, ¿no habéis leído lo que es dicho de Dios a vosotros, que dice:

А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:

32 Y O SOY el Dios de Abraham y el Dios de Isaac y el Dios de Jacob? Dios no es Dios de los muertos, sino de los que viven.

Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.

33 Y oyendo esto la multitud, estaba fuera de sí por su doctrina.

А народ, чувши це, дивувався науці Його.

34 ¶ Entonces los fariseos, oyendo que había cerrado la boca a los saduceos, se juntaron a una.

Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.

35 Y preguntó uno de ellos, intérprete de la ley, tentándole y diciendo:

І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:

36 M aestro, ¿cuál es el Mandamiento Grande en la ley?

Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?

37 Y Jesús le dijo: Amarás al Señor tu Dios de todo tu corazón y de toda tu alma y de toda tu mente.

Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.

38 E ste es el Primero y el Grande Mandamiento.

Це найбільша й найперша заповідь.

39 Y el Segundo es semejante a éste: Amarás a tu prójimo como a ti mismo.

А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.

40 D e estos dos mandamientos depende toda la ley y los profetas.

На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.

41 ¶ Y estando juntos los fariseos, Jesús les preguntó,

Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

42 d iciendo: ¿Qué os parece del Cristo? ¿De quién es Hijo? Le dicen ellos: De David.

і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.

43 E l les dice: ¿Pues cómo David en Espíritu le llama Señor, diciendo:

Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

44 D ijo el Señor a mi Señor: Siéntate a mi diestra y entre tanto que pongo tus enemigos por estrado de tus pies?

Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.

45 P ues si David le llama Señor, ¿cómo es su Hijo?

Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?

46 Y nadie le podía responder palabra. Ni osó alguno desde aquel día preguntarle más.

І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.