1 ¶ Téngannos los hombres por ministros del Cristo, y dispensadores de los misterios de Dios.

Нехай кожен нас так уважає, якби служителів Христових і доморядників Божих таємниць;

2 S e requiere sin embargo en los dispensadores, que cada uno sea hallado fiel.

а що ще шукається в доморядниках, щоб кожен був знайдений вірним.

3 Y o en muy poco tengo el ser juzgado de vosotros, o de juicio humano; y ni aun yo me juzgo.

А для мене то найменше, щоб судили мене ви чи суд людський, бо я й сам не суджу себе.

4 P orque aunque de nada tengo mala conciencia, no por eso soy justificado; mas el que me juzga, es el Señor.

Я бо проти себе нічого не знаю, але цим не виправдуюсь; Той же, Хто судить мене, то Господь.

5 A sí que, no juzguéis nada antes de tiempo, hasta que venga el Señor, el cual también aclarará lo oculto de las tinieblas, y manifestará los intentos de los corazones; y entonces cada uno tendrá de Dios la alabanza.

Тому не судіть передчасно нічого, аж поки не прийде Господь, що й висвітлить таємниці темряви та виявить задуми сердець, і тоді кожному буде похвала від Бога.

6 P ero esto, hermanos, he pasado por ejemplo en mí y en Apolos, por amor de vosotros; para que en nosotros no aprendáis más allá de lo que está escrito, no sea que por causa de uno, os envanezcáis unos contra otros.

Оце ж усе, браття, приклав я до себе й Аполлоса ради вас, щоб від нас ви навчилися думати не більш, як написано, щоб ви не чванились один за одним перед іншим.

7 ¶ Porque ¿quién te hace juzgar? ¿O qué tienes que no hayas recibido? Y si lo recibiste, ¿de qué te glorías como si no lo hubieras recibido?

Хто бо тебе вирізняє? Що ти маєш, чого б ти не взяв? А коли ж бо ти взяв, чого чванишся, ніби не взяв?

8 Y a estáis saciados, ya estáis ricos, sin nosotros reináis ya; y bien que reinéis, para que nosotros reinemos también juntamente con vosotros.

Ви вже нагодовані, ви вже збагатилися, без нас ви царюєте. І коли б то ви стали царювати, щоб і ми царювали з вами!

9 P orque a lo que pienso, Dios nos ha mostrado a nosotros, los apóstoles, como los postreros, como a sentenciados a muerte; porque somos hechos espectáculo al mundo, y a los ángeles, y a los hombres.

Бо я думаю, що Бог нас, апостолів, поставив за найостанніших, мов на смерть засуджених, бо ми стали дивовищем світові, і Анголам, і людям.

10 N osotros locos por amor del Cristo, y vosotros prudentes en el Cristo; nosotros flacos, y vosotros fuertes; vosotros nobles, y nosotros viles.

Ми нерозумні Христа ради, а ви мудрі в Христі; ми слабі, ви ж міцні; ви славні, а ми безчесні!

11 H asta esta hora hambrientos, y tenemos sed, y estamos mal vestidos, y somos heridos de golpes, y andamos vagabundos;

Ми до цього часу і голодуємо, і прагнемо, і нагі ми, і катовані, і тиняємось,

12 y trabajamos, obrando con nuestras manos; nos maldicen, y bendecimos; padecemos persecución, y sufrimos;

і трудимось, працюючи своїми руками. Коли нас лихословлять, ми благословляємо; як нас переслідують, ми терпимо;

13 s omos blasfemados, y rogamos; hemos venido a ser como la basura de este mundo, inmundicias de todos hasta ahora.

як лають, ми молимось; ми стали, як сміття те для світу, аж досі ми всім, як ті викидки!

14 ¶ No escribo esto para avergonzaros; sino para amonestaros como a mis hijos amados.

Не пишу це для того, щоб вас осоромити, але остерігаю, як своїх любих дітей.

15 P orque aunque tengáis diez mil ayos en Cristo, no tendréis muchos padres; que en Cristo Jesús yo os engendré por el Evangelio.

Бо хоч би ви мали десять тисяч наставників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Євангелію...

16 P or tanto, os ruego que me imitéis.

Тож благаю я вас: будьте наслідувачами мене!

17 ¶ Por lo cual os he enviado a Timoteo, que es mi hijo amado y fiel en el Señor, el cual os amonestará de cuáles sean mis caminos en Cristo, de la manera que enseño en todas partes en todas las Iglesias.

Для цього послав я до вас Тимофія, що для мене улюблений і вірний син у Господі, він вам нагадає шляхи мої в Христі Ісусі, як навчаю я скрізь у кожній Церкві.

18 M as algunos están envanecidos, como si nunca hubiera yo de ir a vosotros.

Деякі згорділи, так немов би не мав я прийти до вас.

19 P ero iré presto a vosotros, si el Señor quisiere; y conoceré, no las palabras de los que andan envanecidos, sino la virtud.

Та небавом прийду до вас, як захоче Господь, і пізнаю не слово згорділих, але силу.

20 P orque el Reino de Dios no consiste en palabras, sino en virtud.

Бо Царство Боже не в слові, а в силі.

21 ¿ Qué queréis? ¿Iré a vosotros con vara, o con caridad y espíritu de mansedumbre?

Чого хочете? Чи прийти до вас з києм, чи з любов'ю та з духом лагідности?