1 A cuérdate, oh SEÑOR, de lo que nos ha sucedido. Ve y mira nuestro oprobio.

Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,

2 N uestra heredad se ha vuelto a extraños, nuestras casas a forasteros.

наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!

3 H uérfanos somos sin padre; nuestras madres son como viudas.

Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...

4 N uestra agua bebemos por dinero; nuestra leña por precio compramos.

Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...

5 P ersecución padecemos sobre nuestra cerviz; nos cansamos, y no hay para nosotros reposo.

У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!

6 A l egipcio y al asirio dimos la mano, para saciarnos de pan.

До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!

7 N uestros padres pecaron, y son muertos; y nosotros llevamos sus castigos.

Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!

8 S iervos se enseñorearon de nosotros; no hubo quien nos librara de su mano.

Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...

9 C on peligro de nuestras vidas traíamos nuestro pan delante de la espada del desierto.

Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...

10 N uestra piel se ennegreció como un horno a causa del ardor del hambre.

Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...

11 V iolaron a las mujeres en Sion, a las vírgenes en las ciudades de Judá.

Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...

12 A los príncipes colgaron con su mano; no respetaron el rostro de los ancianos.

Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...

13 L levaron los jóvenes a moler, y los niños desfallecieron en la leña.

Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...

14 L os ancianos cesaron de la puerta, los jóvenes de sus canciones.

Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,

15 C esó el gozo de nuestro corazón; nuestro corro se tornó en luto.

втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...

16 C ayó la corona de nuestra cabeza. ¡Ay ahora de nosotros! Porque pecamos.

Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,

17 P or esto fue entristecido nuestro corazón, por esto se entenebrecieron nuestro ojos,

тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,

18 P or el Monte de Sion que está asolado; zorras andan en él.

через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...

19 M as tú, SEÑOR, permanecerás para siempre; tu trono de generación en generación.

Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:

20 ¿ Por qué te olvidarás para siempre de nosotros, y nos dejarás por largos días?

Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

21 V uélvenos, oh SEÑOR, a ti, y nos volveremos; renueva nuestros días como al principio.

Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!

22 P orque repeliendo nos has desechado; te has airado contra nosotros en gran manera.

Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...