1 L embra-te, Senhor, do que nos tem sucedido; considera, e olha para o nosso opróbrio.

Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,

2 A nossa herdade passou a estranhos, e as nossas casas a forasteiros.

наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!

3 ç rfãos somos sem pai, nossas mães são como viuvas.

Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...

4 A nossa água por dinheiro a bebemos, por preço vem a nossa lenha.

Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...

5 O s nossos perseguidores estão sobre os nossos pescoços; estamos cansados, e não temos descanso.

У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!

6 A os egípcios e aos assírios estendemos as mãos, para nos fartarmos de pão.

До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!

7 N ossos pais pecaram, e já não existem; e nós levamos as suas iniqüidades.

Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!

8 E scravos dominam sobre nós; ninguém há que nos arranque da sua mão.

Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...

9 C om perigo de nossas vidas obtemos o nosso pão, por causa da espada do deserto.

Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...

10 N ossa pele está abraseada como um forno, por causa do ardor da fome.

Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...

11 F orçaram as mulheres em Sião, as virgens nas cidades de Judá.

Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...

12 P ríncipes foram enforcados pelas mãos deles; as faces dos anciãos não foram respeitadas.

Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...

13 M ancebos levaram a mó; meninos tropeçaram sob fardos de lenha.

Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...

14 O s velhos já não se assentam nas portas, os mancebos já não cantam.

Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,

15 C essou o gozo de nosso coração; converteu-se em lamentação a nossa dança.

втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...

16 C aiu a coroa da nossa cabeça; ai de nós. porque pecamos.

Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,

17 P ortanto desmaiou o nosso coração; por isso se escureceram os nossos olhos.

тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,

18 P elo monte de Sião, que está assolado, andam os chacais.

через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...

19 T u, Senhor, permaneces eternamente; e o teu trono subsiste de geração em geração.

Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:

20 P or que te esquecerias de nós para sempre, por que nos desampararias por tanto tempo?

Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

21 C onverte-nos a ti, Senhor, e seremos convertidos; renova os nossos dias como dantes;

Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!

22 s e é que não nos tens de todo rejeitado, se é que não estás sobremaneira irado contra nos.

Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...