1 S alva, oh SEÑOR, porque se acabaron los misericordiosos; porque se han acabado los fieles de entre los hijos de los hombres.

Для дириґетна хору. На октаву. Псалом Давидів. (12-2) Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж людських синів позникали вже вірні!

2 M entira habla cada uno con su prójimo con labios lisonjeros; con corazón doble hablan.

(12-3) Марноту говорять один до одного, їхні уста облесні, і серцем подвійним говорять...

3 T ale el SEÑOR todos los labios lisonjeros; la lengua que habla grandezas,

(12-4) Нехай підітне Господь уста облесливі та язика чванькуватого

4 q ue dijeron: Por nuestra lengua prevaleceremos; nuestros labios están con nosotros, ¿quién nos es señor?

(12-5) тим, хто говорить: Своїм язиком будем сильні, наші уста при нас, хто ж буде нам пан?

5 P or la opresión de los pobres, por el gemido de los menesterosos, ahora me levantaré, dice el SEÑOR: Yo pondré en salvo al que el impío enlaza.

(12-6) Через утиск убогих, ради стогону бідних тепер Я повстану, говорить Господь, поставлю в безпеці того, на кого розтягують сітку!

6 L as palabras del SEÑOR son palabras limpias, como plata refinada en horno de tierra, colada siete veces.

(12-7) Господні слова слова чисті, як срібло, очищене в глинянім горні, сім раз перетоплене!

7 T ú, SEÑOR, los guardarás; guárdalos para siempre de esta generación.

(12-8) Ти, Господи, їх пильнуватимеш, і будеш навіки нас стерегти перед родом оцим!

8 C ercando andan los malos, entre tanto los más viles de los hijos de los hombres son exaltados.

(12-9) Безбожні кружляють навколо, бо нікчемність між людських синів підіймається.