1 З ащото небесното царство прилича на стопанин, който излезе при зазоряване да наеме работници за лозето си.

Бо Царство Небесне подібне одному господареві, що вдосвіта вийшов згодити робітників у свій виноградник.

2 И като се погоди с работниците по един пеняз на ден, прати ги на лозето си.

Згодившися ж він із робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника.

3 И като излезе около третия час, видя други, че стояха на пазара празни;

А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку,

4 и на тях рече: Идете и вие на лозето; и каквото е право ще ви дам. И те отидоха.

та й каже до них: Ідіть і ви до мого виноградника, і що буде належати, дам вам.

5 П ак, като излезе около шестия и около деветия час направи същото.

Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив.

6 А , като излезе около единадесетия час, намери други че стоят, и каза им: Защо стоите тука цял ден празни?

А вийшовши коло години одинадцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: Чого тут стоїте цілий день безробітні?

7 Т е му казаха: Защото никой не ни е условил. Каза им: Идете и вие на лозето,.

Вони кажуть до нього: Бо ніхто не найняв нас. Відказує їм: Ідіть і ви в виноградник.

8 К ато се свечери, стопанинът на лозето каза на настойника си: Повикай работниците и плати им надницата, като почнеш от последните и следваш до първите.

Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: Поклич робітників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших.

9 И тъй, дойдоха условените около единадесетия час, и получиха по един пеняз.

І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по динарію.

10 А като дойдоха първите, мислеха си, че ще получат повече от един пеняз но и те получиха по един пеняз.

Коли ж прийшли перші, то думали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли.

11 И като го получиха, зароптаха против стопанина, като казаха:

А взявши, вони почали нарікати на господаря,

12 Т ия последните иждивиха само един час; и пак си ги приравнил с нас, които понесохме теготата на деня и жегата.

кажучи: Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спекоту...

13 А той в отговор рече на един от тях: Приятелю, не те онеправдавам. Не се ли погоди с мене за един пеняз?

А він відповів і сказав до одного із них: Не кривджу я, друже, тебе, хіба не за динарія згодився зо мною?

14 В земи си своето и иди си; моята воля е да дам на тоя последния както и на тебе.

Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому ось останньому, як і тобі.

15 Н е ми ли е позволено да сторя със своето каквото искам? Или твоето око е завистливо(Гръцки: Лошо.), защото аз съм добър?

Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хочу, зробити? Хіба око твоє заздре від того, що я добрий?

16 Т ака последните ще бъдат първи, а първите последни.

Отак будуть останні першими, а перші останніми!

17 И , когато възлизаше Исус за Ерусалим, взе дванадесетте ученици насаме, и по пътя им рече:

Побажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьох, і на дорозі їм сповістив:

18 Е то, възлизаме за Ерусалим, и Човешкият Син ще бъде предаден на главните свещеници и книжници; и те ще Го осъдят на смърт,

Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його...

19 и ще го предадат на езичниците, за да Му се поругаят, да Го бият и Го разпнат; и на третия ден ще бъде възкресен.

І посганам Його вони видадуть на наругу та на катування, і на розп'яття, але третього дня Він воскресне!

20 Т огава майката на Заведеевите синове се приближи при Него заедно със синовете си, кланяше Му се и искаше нещо от Него.

Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось.

21 А Той й рече: Какво искаш? Каза Му: Заповядай тия мои двама сина да седнат, един отдясно Ти, а един от ляво Ти в Твоето царство.

А Він їй сказав: Чого хочеш? Вона каже Йому: Скажи, щоб обидва сини мої ці сіли в Царстві Твоїм праворуч один, і ліворуч від Тебе один.

22 А Исус в отговор рече: Не знаете какво искате. Можете ли да пиете чашата, която Аз имам да пия? Казват Му: Можем.

А Ісус відповів і сказав: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму або христитися хрищенням, що я ним хрищуся? Вони кажуть Йому: Можемо.

23 Т ой им рече: Моята чаша наистина ще пиете,; но да седнете отдясно Ми и отляво Ми не е Мое да дам, а ще се даде на ония, за които е било приготвено от Отца Ми.

Він говорить до них: Ви питимете Мою чашу і будете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся. А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вготовано.

24 И десетимата като чуха това, възнегодуваха против двамата братя.

Як почули це десятеро, стали гніватися на обох тих братів.

25 Н о Исус ги повика и рече: Вие знаете, че управителите на народите господаруват над тях.

А Ісус їх покликав і промовив: Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.

26 Н о между вас не ще бъде така; но който иска да стане големец между вас, ще ви бъде служител;

Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам.

27 и който иска да бъде пръв между вас, ще ви бъде слуга;

А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба.

28 с ъщо както и Човешкият Син не дойде да Му служат, но да служи, и да даде живота Си откуп за мнозина.

Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!

29 И като излизаха от Ерихон, голямо множество отиваше подире Му.

Як вони ж з Єрихону виходили, за Ним ішов натовп великий.

30 И , ето, двама слепци, седящи край пътя, като чуха, че Исус минавал, извикаха казвайки: Смили се над нас, Господи Сине Давидов!

І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!

31 А народът ги смъмряше, за да млъкнат; но те още по-силно викаха, казвайки: Смили се за нас, Господи Сине Давидов!

Народ же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!

32 И тъй, Исус се спря, повика ги и каза: Какво искате да ви сторя!

Ісус же спинився, покликав їх та й сказав: Що хочете, щоб Я вам зробив?

33 К азват Му: Господи, да се отворят очите ни.

Вони Йому кажуть: Господи, нехай нам розкриються очі!

34 А Исус се смили и се допря до очите им; и веднага прогледаха и тръгнаха подире Му.

І змилосердивсь Ісус, доторкнувся до їхніх очей, і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним.