1 Т огава Той влезе в една ладия, премина и дойде в Своя Си град.

І, сівши до човна, Він переплинув, і до міста Свого прибув.

2 И , ето, донесоха при Него един паралитик, сложен на постелка; и Исус като видя вярата им, рече на паралитика: Дерзай, синко; прощават ти се греховете.

І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!

3 И , ето, някои от книжниците си казаха: Този богохулствува.

І ось, дехто із книжників стали казати про себе: Він богозневажає.

4 А Исус, като узна помислите им, рече: Защо мислите зло в сърцата си?

Ісус же думки їхні знав і сказав: Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх?

5 З ащото кое е по-лесно, да река: Прощават ти се греховете, или да река: Стани и ходи?

Що легше, сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Уставай та й ходи?

6 Н о, за да познаете, че Човешкият Син има власт на земята да прощава греховете (тогава каза на паралитика): Стани, вдигни си постелката и иди у дома си.

Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, тож каже Він розслабленому: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!

7 И той стана и отиде у дома си.

Той устав і пішов у свій дім.

8 А множествата, като видяха това, страх ги обзе и прославиха Бога, Който бе дал такава власт на човеците.

А натовп, побачивши це, налякався, і славив Бога, що людям Він дав таку владу!...

9 И като минаваше оттам, Исус видя един човек, на име Матей, седящ в бирничеството; и рече му: Върви след Мене. И той стана да Го последва.

А коли Ісус звідти проходив, побачив чоловіка, на ймення Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним.

10 И когато бе седнал на трапезата в къщата, ето, мнозина бирници и грешници дойдоха и насядаха с Исуса и с учениците Му.

І сталось, як Ісус сидів при столі у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його учнями.

11 И фарисеите, като видяха това, рекоха на учениците Му: Защо яде вашият учител с бирниците и грешниците?

Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: Чому то Вчитель ваш їсть із митниками та із грішниками?

12 А Той, като чу това, рече: Здравите нямат нужда от лекар, а болните.

А Він це почув та й сказав: Лікаря не потребують здорові, а слабі!

13 Н о идете и научете се що значи тази дума: “Милост искам, а не жертви”, защото не съм дошъл да призова праведните, а грешните.

Ідіть же, і навчіться, що то є: Милости хочу, а не жертви. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння.

14 Т огава дохождат при Него Йоановите ученици и казват: Защо ние и фарисеите постим много, а Твоите ученици не постят?

Тоді приступили до Нього Іванові учні та й кажуть: Чому постимо ми й фарисеї, а учні Твої не постять?

15 И сус им каза: Могат ли сватбарите да жалеят, докато е с тях младоженецът? Ще дойде обаче, време, когато младоженецът ще им се отнеме; и тогава ще постят.

Ісус же промовив до них: Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть вони.

16 Н икой не кърпи вехта дреха с невалян плат; защото това, което трябваше да я запълни, отдира от дрехата, и съдраното става по-лошо.

До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирового, бо збіжиться воно, і дірка стане ще гірша.

17 Н ито наливат ново вино във вехти мехове; инак, меховете се спукват, виното изтича, и меховете се изхабяват. Но наливат ново вино в нови мехове, та и двете се запазват.

І не вливають вина молодого в старі бурдюки, а то бурдюки розірвуться, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюків, і одне й друге збережено буде.

18 К огато им говореше това, ето, един началник дойде и им се кланяше, и казваше: Дъщеря ми току що умря; но дойди и възложи ръката Си на нея и тя ще оживее.

Коли Він говорив це до них, підійшов ось один із старших, уклонився Йому та й говорить: Дочка моя хвилі цієї померла. Та прийди, поклади Свою руку на неї, і вона оживе.

19 И , като стана, Исус отиде подир него, тоже и учениците Му.

І підвівся Ісус, і пішов услід за ним, також учні Його.

20 И , ето, една жена, която имаше кръвотечение дванадесет години, приближи се изотзад и се допря до полата на дрехата Му;

І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кровотечу була, приступила ззаду, і доторкнулась до краю одежі Його.

21 з ащото си думаше: Ако се допра до дрехата Му, ще оздравея.

Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю.

22 А Исус като се обърна и я видя, рече: Дерзай, дъщерьо; твоята вяра те изцели. И от същия час жената оздравя.

Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: Будь бадьорою, дочко, твоя віра спасла тебе! І одужала жінка з тієї години.

23 И когато дойде Исус в къщата на началника, и видя свирачите и народа разтревожен, рече:

А Ісус, як прибув до господи старшого, і вздрів дударів та юрбу голосільників,

24 И дете си, защото момичето не е умряло, но спи. А те Му се присмиваха.

то сказав: Відійдіть, бо не вмерло дівча, але спить. І насміхалися з Нього.

25 А като изпъдиха народа, Той влезе и я хвана за ръката; и момичето стана.

А коли народ випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, і дівчина встала!

26 И това са разчу по цялата оная страна.

І вістка про це розійшлася по всій тій країні.

27 И когато Исус си отиваше оттам, подир Него вървяха двама слепи, които викаха, казвайки: Смили се за нас, Сине Давидов!

Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: Змилуйсь над нами, Сину Давидів!

28 И като влезе вкъщи, слепите се приближиха до Него; и Исус им казва: Вярвате ли че мога да сторя това? Казват Му: Вярваме, Господи.

І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: Чи ж вірите ви, що Я можу вчинити оце? Говорять до Нього вони: Так, Господи.

29 Т огава Той се допря до очите им, и рече: Нека ви бъде според вярата ви.

Тоді Він доторкнувся до їхніх очей і сказав: Нехай станеться вам згідно з вашою вірою!

30 И очите им се отвориха. А Исус им заръча строго, като каза: Внимавайте никой да не знае това.

І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суворо, говорячи: Глядіть, щоб ніхто не довідавсь про це!

31 А те, като излязоха разгласиха славата Му по цялата оная страна.

А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні.

32 И когато те излизаха, ето, доведоха при Него един ням човек, хванат от бяс.

Коли ж ті виходили, то ось привели до Нього чоловіка німого, що був біснуватий.

33 И след като бе изгонен бесът, немият проговори; и множествата се чудеха и думаха: Никога не се е виждало такова нещо в Израиля.

І як демон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався народ і казав: Ніколи таке не траплялося серед Ізраїля!

34 А фарисеите казваха: Чрез началника на бесовете Той изгонва бесовете.

Фарисеї ж казали: Виганяє Він демонів силою князя демонів.

35 Т огава Исус обикаляше всичките градове и села и поучаваше в синагогите им и проповядваше благовестието на царството; и изцеляваше всякаква болест и всякаква немощ.

І обходив Ісус всі міста та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу та неміч усяку.

36 А когато видя множествата, смили се за тях, защото бяха отрудени и пръснати като овце, които нямат пастир.

А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха.

37 Т огава рече на учениците Си: Жетвата и изобилна, а работниците малко;

Тоді Він казав Своїм учням: Жниво справді велике, та робітників мало;

38 з атова, молете се на Господаря на жетвата да изпрати работници на жетвата Си.

тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав.