1 А Йов відповів та й сказав:

Then Job answered,

2 С правді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом?

“In truth I know that this is so; But how can a man be in the right before God?

3 Я кщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень...

“If one wished to dispute with Him, He could not answer Him once in a thousand times.

4 В ін мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався?

“ Wise in heart and mighty in strength, Who has defied Him without harm?

5 В ін гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув.

“ It is God who removes the mountains, they know not how, When He overturns them in His anger;

6 В ін землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться.

Who shakes the earth out of its place, And its pillars tremble;

7 В ін сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі.

Who commands the sun not to shine, And sets a seal upon the stars;

8 Р озтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах,

Who alone stretches out the heavens And tramples down the waves of the sea;

9 В ін Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.

Who makes the Bear, Orion and the Pleiades, And the chambers of the south;

10 В ін чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!...

Who does great things, unfathomable, And wondrous works without number.

11 О сь Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього...

“Were He to pass by me, I would not see Him; Were He to move past me, I would not perceive Him.

12 О сь Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш?

“Were He to snatch away, who could restrain Him? Who could say to Him, ‘ What are You doing?’

13 Б ог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники,

“God will not turn back His anger; Beneath Him crouch the helpers of Rahab.

14 щ о ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього,

“How then can I answer Him, And choose my words before Him?

15 я , який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю?

“For though I were right, I could not answer; I would have to implore the mercy of my judge.

16 К оли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос,

“If I called and He answered me, I could not believe that He was listening to my voice.

17 В ін, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно...

“For He bruises me with a tempest And multiplies my wounds without cause.

18 Н е дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою.

“He will not allow me to get my breath, But saturates me with bitterness.

19 К оли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені?

“If it is a matter of power, behold, He is the strong one! And if it is a matter of justice, who can summon Him?

20 Я кщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим...

“ Though I am righteous, my mouth will condemn me; Though I am guiltless, He will declare me guilty.

21 Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я...

“I am guiltless; I do not take notice of myself; I despise my life.

22 Ц е одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє...

“It is all one; therefore I say, ‘He destroys the guiltless and the wicked.’

23 Я кщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється...

“If the scourge kills suddenly, He mocks the despair of the innocent.

24 У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто?

“The earth is given into the hand of the wicked; He covers the faces of its judges. If it is not He, then who is it?

25 А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,

“Now my days are swifter than a runner; They flee away, they see no good.

26 п роминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич...

“They slip by like reed boats, Like an eagle that swoops on its prey.

27 Я кщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся,

“Though I say, ‘I will forget my complaint, I will leave off my sad countenance and be cheerful,’

28 т о боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене...

I am afraid of all my pains, I know that You will not acquit me.

29 В се одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду?

“I am accounted wicked, Why then should I toil in vain?

30 К оли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,

“If I should wash myself with snow And cleanse my hands with lye,

31 т о й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя...

Yet You would plunge me into the pit, And my own clothes would abhor me.

32 Б о Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд,

“For He is not a man as I am that I may answer Him, That we may go to court together.

33 п оміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку...

“There is no umpire between us, Who may lay his hand upon us both.

34 Н ехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає,

“Let Him remove His rod from me, And let not dread of Him terrify me.

35 т оді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!...

“ Then I would speak and not fear Him; But I am not like that in myself.