1 А ґілеадянин Їфтах був хоробрий вояк. А він був син блудливої жінки, і з нею Ґілеад породив Їфтаха.

Now Jephthah the Gileadite was a valiant warrior, but he was the son of a harlot. And Gilead was the father of Jephthah.

2 І породила Ґілеадова жінка йому синів. І повиростали сини тієї жінки, та й вигнали Їфтаха, і сказали йому: Не будеш володіти в домі нашого батька, бо ти син іншої жінки!

Gilead’s wife bore him sons; and when his wife’s sons grew up, they drove Jephthah out and said to him, “You shall not have an inheritance in our father’s house, for you are the son of another woman.”

3 І втік Їфтах перед своїми братами, і осівся в краї Тов. І зібралися до Їфтаха гулящі люди, та й виходили з ним.

So Jephthah fled from his brothers and lived in the land of Tob; and worthless fellows gathered themselves about Jephthah, and they went out with him.

4 І сталося по часі, і воювали Аммонові сини з Ізраїлем.

It came about after a while that the sons of Ammon fought against Israel.

5 І сталося, як воювали Аммонові сини з Ізраїлем, то пішли ґілеадські старші, щоб забрати Їфтаха з краю Тов.

When the sons of Ammon fought against Israel, the elders of Gilead went to get Jephthah from the land of Tob;

6 І сказали вони до Їфтаха: Іди ж, і будеш нам провідником, і будемо воювати з Аммоновими синами.

and they said to Jephthah, “Come and be our chief that we may fight against the sons of Ammon.”

7 І сказав Їфтах до ґілеадських старших: Чи ж не ви зненавидили мене, і вигнали мене з дому мого батька? І чого ви прийшли до мене тепер, коли ви в біді?

Then Jephthah said to the elders of Gilead, “ Did you not hate me and drive me from my father’s house? So why have you come to me now when you are in trouble?”

8 І сказали ґілеадські старші до Їфтаха: Зате ми тепер вернулися до тебе! І ти піди з нами, і будемо воювати з Аммоновими синами, і станеш нам головою для всіх мешканців ґілеадських.

The elders of Gilead said to Jephthah, “For this reason we have now returned to you, that you may go with us and fight with the sons of Ammon and become head over all the inhabitants of Gilead.”

9 І сказав Їфтах до ґілеадських старших: Якщо ви мене вернете воювати з Аммоновими синами, і Господь дасть їх, щоб були побиті передо мною, то чи я стану вам головою?

So Jephthah said to the elders of Gilead, “If you take me back to fight against the sons of Ammon and the Lord gives them up to me, will I become your head?”

10 І сказали ґілеадські старші до Їфтаха: Нехай Господь буде свідком поміж нами, що так, як слово твоє, так зробимо.

The elders of Gilead said to Jephthah, “ The Lord is witness between us; surely we will do as you have said.”

11 І пішов Їфтах з ґілеадськими старшими, і народ настановив його собі за голову та провідника, а Їфтах промовляв усі свої слова перед Господнім лицем у Міцпі.

Then Jephthah went with the elders of Gilead, and the people made him head and chief over them; and Jephthah spoke all his words before the Lord at Mizpah.

12 І послав Їфтах послів до царів Аммонових синів, говорячи: Що тобі до мене, що ти прийшов до мене воювати з моїм краєм?

Now Jephthah sent messengers to the king of the sons of Ammon, saying, “What is between you and me, that you have come to me to fight against my land?”

13 І сказав цар Аммонових синів до Їфтахових послів: Бо Ізраїль забрав мій край, коли він виходив з Єгипту, від Арнону й аж до Яббоку та аж до Йордану. А тепер верни ж їх у мирі.

The king of the sons of Ammon said to the messengers of Jephthah, “Because Israel took away my land when they came up from Egypt, from the Arnon as far as the Jabbok and the Jordan; therefore, return them peaceably now.”

14 А Їфтах ще послав послів до царя Аммонових синів,

But Jephthah sent messengers again to the king of the sons of Ammon,

15 і сказав йому: Так сказав Їфтах: Не взяв Ізраїль краю Моавого та краю Аммонових синів,

and they said to him, “Thus says Jephthah, ‘Israel did not take away the land of Moab nor the land of the sons of Ammon.

16 б о коли йшли вони з Єгипту, то Ізраїль ішов по пустині аж до Червоного моря, і прийшов до Кадешу.

For when they came up from Egypt, and Israel went through the wilderness to the Red Sea and came to Kadesh,

17 І послав Ізраїль послів до едомського царя, говорячи: Нехай я перейду твоїм краєм, та не послухав едомський цар. І послав він також до царя моавського, та й той не хотів. І осівся Ізраїль у Кадешу.

then Israel sent messengers to the king of Edom, saying, “Please let us pass through your land,” but the king of Edom would not listen. And they also sent to the king of Moab, but he would not consent. So Israel remained at Kadesh.

18 І пішов він пустинею, і обійшов край едомський та край моавський, і прийшов зо сходу сонця до моавського краю, та й таборували по тім боці Арнону, а в моавські границі не входили, бо Арнон границя Моава.

Then they went through the wilderness and around the land of Edom and the land of Moab, and came to the east side of the land of Moab, and they camped beyond the Arnon; but they did not enter the territory of Moab, for the Arnon was the border of Moab.

19 І послав Ізраїль послів до Сихона, царя аморейського, царя хешбонського, і сказав йому Ізраїль: Нехай ми перейдемо твоїм краєм аж до місця свого.

And Israel sent messengers to Sihon king of the Amorites, the king of Heshbon, and Israel said to him, “Please let us pass through your land to our place.”

20 І не вірив Сихон Ізраїлеві, щоб він мирно перейшов його границями. І зібрав Сихон увесь народ свій, та й таборували в Йохці, і воювали з Ізраїлем.

But Sihon did not trust Israel to pass through his territory; so Sihon gathered all his people and camped in Jahaz and fought with Israel.

21 І дав Господь, Бог Ізраїля, Сихона та ввесь народ його в Ізраїлеву руку, вони побили їх. І посів Ізраїль увесь край амореянина, мешканця того краю.

The Lord, the God of Israel, gave Sihon and all his people into the hand of Israel, and they defeated them; so Israel possessed all the land of the Amorites, the inhabitants of that country.

22 І вони посіли всю аморейську країну від Арнону й аж до Яббоку, і від пустині та аж до Йордану.

So they possessed all the territory of the Amorites, from the Arnon as far as the Jabbok, and from the wilderness as far as the Jordan.

23 А тепер Господь, Бог Ізраїлів, вигнав Амореянина перед народом Своїм, Ізраїлем, а ти посядеш його?

Since now the Lord, the God of Israel, drove out the Amorites from before His people Israel, are you then to possess it?

24 О тож, що дасть тобі на насліддя Кемош, бог твій, те ти посядеш, а все, де вигнав Господь, Бог наш, перед нами, те ми посядемо.

Do you not possess what Chemosh your god gives you to possess? So whatever the Lord our God has driven out before us, we will possess it.

25 А тепер чи справді ти ліпший від Балака, Ціппорового сина, царя моавського? Чи сваритися сварився він з Ізраїлем? Чи воювати воював із ними?

Now are you any better than Balak the son of Zippor, king of Moab? Did he ever strive with Israel, or did he ever fight against them?

26 К оли Ізраїль сидів у Хешбоні та в підлеглих містах його, і в Ар'орі та в підлеглих містах його, і по всіх містах, що над Арноном, три сотні літ, то чому не відібрали ви їх за той час?

While Israel lived in Heshbon and its villages, and in Aroer and its villages, and in all the cities that are on the banks of the Arnon, three hundred years, why did you not recover them within that time?

27 А тобі я не згрішив, а ти робиш зо мною зло, щоб воювати зо мною. Нехай розсудить Господь, що судить сьогодні між Ізраїлевими синами та між синами Аммоновими.

I therefore have not sinned against you, but you are doing me wrong by making war against me; may the Lord, the Judge, judge today between the sons of Israel and the sons of Ammon.’”

28 Т а цар Аммонових синів не послухався слів Їфтаха, що до нього посилав.

But the king of the sons of Ammon disregarded the message which Jephthah sent him. Jephthah’s Tragic Vow

29 І Дух Господній перебував на Їфтахові, і він перейшов Ґілеад та Манасію, і перейшов ґілеадську Міцпе, а з ґілеадської Міцпе перейшов до Аммонових синів.

Now the Spirit of the Lord came upon Jephthah, so that he passed through Gilead and Manasseh; then he passed through Mizpah of Gilead, and from Mizpah of Gilead he went on to the sons of Ammon.

30 І обіцяв Їфтах обітницю Господеві й сказав: Якщо справді даси Ти Аммонових синів у мою руку,

Jephthah made a vow to the Lord and said, “If You will indeed give the sons of Ammon into my hand,

31 т о станеться, виходячий, що вийде з дверей мого дому навпроти мене, коли я вертатимусь з миром від Аммонових синів, то буде він для Господа, і я принесу його в цілопалення.

then it shall be that whatever comes out of the doors of my house to meet me when I return in peace from the sons of Ammon, it shall be the Lord’s, and I will offer it up as a burnt offering.”

32 І прийшов Їфтах до Аммонових синів воювати з ними, а Господь дав їх у його руку.

So Jephthah crossed over to the sons of Ammon to fight against them; and the Lord gave them into his hand.

33 І він побив їх дуже великою поразкою від Ароеру й аж туди, де йти до Мінніту, двадцять міст, і аж до Авел-Кераміму. І впокорилися Аммонові сини перед синами Ізраїлевими.

He struck them with a very great slaughter from Aroer to the entrance of Minnith, twenty cities, and as far as Abel-keramim. So the sons of Ammon were subdued before the sons of Israel.

34 І прийшов Їфтах до Міцпи до свого дому, аж ось виходить навпроти нього дочка його з бубнами та з танцями! А вона була в нього тільки одна, не було в нього, окрім неї, ані сина, ані дочки.

When Jephthah came to his house at Mizpah, behold, his daughter was coming out to meet him with tambourines and with dancing. Now she was his one and only child; besides her he had no son or daughter.

35 І сталося, як він побачив її, то роздер одежу свою та й сказав: Ах, дочко моя! Ти справді повалила мене, і ти стала однією з тих, що нещасливлять мене. Бо я дав Господеві обіта, і не можу відмовитися від нього.

When he saw her, he tore his clothes and said, “Alas, my daughter! You have brought me very low, and you are among those who trouble me; for I have given my word to the Lord, and I cannot take it back.”

36 А вона відказала йому: Батьку мій, ти дав обітницю Господеві, зроби мені, як вийшло з твоїх уст, коли Господь зробив тобі пімсту на твоїх ворогів, на Аммонових синів.

So she said to him, “My father, you have given your word to the Lord; do to me as you have said, since the Lord has avenged you of your enemies, the sons of Ammon.”

37 І сказала вона до свого батька: Нехай буде мені зроблена оця річ: відпусти мене на два місяці, і нехай я піду й зійду на гору, і нехай оплачу дівування своє я та приятельки мої.

She said to her father, “Let this thing be done for me; let me alone two months, that I may go to the mountains and weep because of my virginity, I and my companions.”

38 А він сказав: Іди! І послав її на два місяці. І пішла вона та її приятельки, і оплакувала дівування своє.

Then he said, “Go.” So he sent her away for two months; and she left with her companions, and wept on the mountains because of her virginity.

39 І сталося в кінці двох місяців, і вернулася вона до батька свого, а він учинив над нею свою обітницю, яку обіцяв був, і вона не пізнала мужа. І сталося це звичаєм в Ізраїлі:

At the end of two months she returned to her father, who did to her according to the vow which he had made; and she had no relations with a man. Thus it became a custom in Israel,

40 р ік-річно ходять Ізраїлеві дочки плакати за дочкою ґілеадянина Їфтаха, чотири дні в році.

that the daughters of Israel went yearly to commemorate the daughter of Jephthah the Gileadite four days in the year.