1 І наказав він тому, що над домом його, говорячи: Понаповнюй мішки цих людей їжею, скільки зможуть вони нести. І поклади срібло кожного до отвору мішка його.

Then he commanded his house steward, saying, “Fill the men’s sacks with food, as much as they can carry, and put each man’s money in the mouth of his sack.

2 А чашу мою, чашу срібну, поклади до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його. І зробив той за словом Йосиповим, яке він сказав був.

Put my cup, the silver cup, in the mouth of the sack of the youngest, and his money for the grain.” And he did as Joseph had told him.

3 Р озвиднилось рано вранці, і люди ці були відпущені, вони та їхні осли.

As soon as it was light, the men were sent away, they with their donkeys.

4 В они вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йосип сказав до того, що над домом його: Устань, побіжи за тими людьми, і дожени їх, та й скажи їм: Нащо ви заплатили злом за добро?

They had just gone out of the city, and were not far off, when Joseph said to his house steward, “Up, follow the men; and when you overtake them, say to them, ‘Why have you repaid evil for good?

5 Х іба це не та чаша, що з неї п'є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке.

Is not this the one from which my lord drinks and which he indeed uses for divination? You have done wrong in doing this.’”

6 І той їх догнав, і сказав їм ті слова.

So he overtook them and spoke these words to them.

7 А вони відказали йому: Нащо пан мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ...

They said to him, “Why does my lord speak such words as these? Far be it from your servants to do such a thing.

8 Т аж срібло, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото?

Behold, the money which we found in the mouth of our sacks we have brought back to you from the land of Canaan. How then could we steal silver or gold from your lord’s house?

9 У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові.

With whomever of your servants it is found, let him die, and we also will be my lord’s slaves.”

10 А той відказав: Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті.

So he said, “Now let it also be according to your words; he with whom it is found shall be my slave, and the rest of you shall be innocent.”

11 І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв'язували кожен мішка свого.

Then they hurried, each man lowered his sack to the ground, and each man opened his sack.

12 І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім!

He searched, beginning with the oldest and ending with the youngest, and the cup was found in Benjamin’s sack.

13 І пороздирали вони свою одіж!... І кожен нав'ючив осла свого, і вернулись до міста.

Then they tore their clothes, and when each man loaded his donkey, they returned to the city.

14 І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, а він ще був там. І попадали вони перед лицем його на землю.

When Judah and his brothers came to Joseph’s house, he was still there, and they fell to the ground before him.

15 І сказав до них Йосип: Що це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає такий муж, як я?

Joseph said to them, “What is this deed that you have done? Do you not know that such a man as I can indeed practice divination?”

16 А Юда промовив: Що ми скажемо панові моєму? Що будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша.

So Judah said, “What can we say to my lord? What can we speak? And how can we justify ourselves? God has found out the iniquity of your servants; behold, we are my lord’s slaves, both we and the one in whose possession the cup has been found.”

17 А Йосип відказав: Далеке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька.

But he said, “Far be it from me to do this. The man in whose possession the cup has been found, he shall be my slave; but as for you, go up in peace to your father.”

18 І приступив до нього Юда та й промовив: О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон.

Then Judah approached him, and said, “Oh my lord, may your servant please speak a word in my lord’s ears, and do not be angry with your servant; for you are equal to Pharaoh.

19 П ан мій запитав був рабів своїх, говорячи: Чи є в вас батько або брат?

My lord asked his servants, saying, ‘Have you a father or a brother?’

20 І сказали ми до пана мого: Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить.

We said to my lord, ‘We have an old father and a little child of his old age. Now his brother is dead, so he alone is left of his mother, and his father loves him.’

21 А ти був сказав своїм рабам: Зведіть до мене його, і нехай я кину своїм оком на нього.

Then you said to your servants, ‘ Bring him down to me that I may set my eyes on him.’

22 І сказали ми до пана мого: Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той.

But we said to my lord, ‘The lad cannot leave his father, for if he should leave his father, his father would die.’

23 А ти сказав своїм рабам: Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого.

You said to your servants, however, ‘ Unless your youngest brother comes down with you, you will not see my face again.’

24 І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана.

Thus it came about when we went up to your servant my father, we told him the words of my lord.

25 А батько наш сказав: Верніться, купіть нам трохи їжі.

Our father said, ‘Go back, buy us a little food.’

26 А ми відказали: Не можемо зійти.

But we said, ‘We cannot go down. If our youngest brother is with us, then we will go down; for we cannot see the man’s face unless our youngest brother is with us.’

27 І сказав до нас раб твій, наш батько: Ви знаєте, що двох була породила мені жінка моя.

Your servant my father said to us, ‘You know that my wife bore me two sons;

28 Т а пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він... І я не бачив його аж дотепер.

and the one went out from me, and I said, “Surely he is torn in pieces,” and I have not seen him since.

29 А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу.

If you take this one also from me, and harm befalls him, you will bring my gray hair down to Sheol in sorrow.’

30 А тепер, коли я прийду до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, а душа його зв'язана з душею тією,

Now, therefore, when I come to your servant my father, and the lad is not with us, since his life is bound up in the lad’s life,

31 Т о станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу...

when he sees that the lad is not with us, he will die. Thus your servants will bring the gray hair of your servant our father down to Sheol in sorrow.

32 Б о раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу його до тебе, то згрішу перед батьком своїм на всі дні!

For your servant became surety for the lad to my father, saying, ‘If I do not bring him back to you, then let me bear the blame before my father forever.’

33 А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!...

Now, therefore, please let your servant remain instead of the lad a slave to my lord, and let the lad go up with his brothers.

34 Б о як я прийду до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька.

For how shall I go up to my father if the lad is not with me—for fear that I see the evil that would overtake my father?”