1 А Давид переглянув народ, що з ним, і настановив над ними тисячників та сотників.

Then David numbered the people who were with him and set over them commanders of thousands and commanders of hundreds.

2 І послав Давид народ, третину під рукою Йоава, і третину під рукою Авішая, сина Церуї, Йоавового брата, а третину під рукою ґатянина Іттая. І сказав цар до народу: Конче піду також і я з вами!

David sent the people out, one third under the command of Joab, one third under the command of Abishai the son of Zeruiah, Joab’s brother, and one third under the command of Ittai the Gittite. And the king said to the people, “I myself will surely go out with you also.”

3 Т а народ сказав: Ти не підеш! Бо якщо ми справді втечемо, вони не звернуть на нас уваги. І якщо половина нас повмирає, вони не звернуть на нас уваги, бо ти як нас десять тисяч. А тепер буде ліпше, як будеш допомагати нам із міста.

But the people said, “ You should not go out; for if we indeed flee, they will not care about us; even if half of us die, they will not care about us. But you are worth ten thousand of us; therefore now it is better that you be ready to help us from the city.”

4 І сказав до них цар: Що буде добре в очах ваших, зроблю. І став цар при брамі, а ввесь народ повиходив за сотнями та за тисячами.

Then the king said to them, “Whatever seems best to you I will do.” So the king stood beside the gate, and all the people went out by hundreds and thousands.

5 А цар наказав Йоавові й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Обережно будьте мені з моїм юнаком Авесаломом! А ввесь народ чув, як цар наказав усім провідникам про Авесалома.

The king charged Joab and Abishai and Ittai, saying, “ Deal gently for my sake with the young man Absalom.” And all the people heard when the king charged all the commanders concerning Absalom.

6 І вийшов народ на поле навперейми Ізраїля, і був бій в Єфремовому лісі.

Then the people went out into the field against Israel, and the battle took place in the forest of Ephraim.

7 І був побитий там Ізраїлів народ Давидовими рабами. І була там того дня велика поразка, полягло двадцять тисяч!

The people of Israel were defeated there before the servants of David, and the slaughter there that day was great, 20, 000 men.

8 І поширився там бій по всій тій землі, і того дня більш народу пожер ліс, ніж поїв меч.

For the battle there was spread over the whole countryside, and the forest devoured more people that day than the sword devoured.

9 І спіткався Авесалом із Давидовими рабами, а Авесалом їхав на мулі. І підбіг мул під гущавину великого дуба, а його волосся заплуталося в дубі, і він опинився між небом та між землею, а мул, що під ним, перебіг...

Now Absalom happened to meet the servants of David. For Absalom was riding on his mule, and the mule went under the thick branches of a great oak. And his head caught fast in the oak, so he was left hanging between heaven and earth, while the mule that was under him kept going.

10 І побачив це один чоловік, і доніс Йоаву та й сказав: Ось я бачив Авесалома, що висить на дубі.

When a certain man saw it, he told Joab and said, “Behold, I saw Absalom hanging in an oak.”

11 І сказав Йоав до чоловіка, що доносив йому: Ось ти бачив, а чому ти не вразив його там на землі, а я дав би був тобі десять шеклів срібла та одного пояса.

Then Joab said to the man who had told him, “Now behold, you saw him! Why then did you not strike him there to the ground? And I would have given you ten pieces of silver and a belt.”

12 І сказав той чоловік до Йоава: А коли б я важив на руці своїй навіть тисячу шеклів срібла, не простягну своєї руки на царського сина, бо ми чули на власні вуха, що цар наказав тобі й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені мого юнака Авесалома!

The man said to Joab, “Even if I should receive a thousand pieces of silver in my hand, I would not put out my hand against the king’s son; for in our hearing the king charged you and Abishai and Ittai, saying, ‘ Protect for me the young man Absalom!’

13 А бо коли б я допустився в душі своїй неправди, а всяка річ не затаїться перед царем! то й ти став би проти мене.

Otherwise, if I had dealt treacherously against his life (and there is nothing hidden from the king), then you yourself would have stood aloof.”

14 І сказав Йоав: Не буду отак зволікати з тобою! І він узяв три стрілі в руку свою, і вбив їх у серце Авесалома, що ще живий висів на середині дуба...

Then Joab said, “I will not waste time here with you.” So he took three spears in his hand and thrust them through the heart of Absalom while he was yet alive in the midst of the oak.

15 І оточили його десять юнаків, Йоавові зброєноші, і вдарили Авесалома, та й убили його...

And ten young men who carried Joab’s armor gathered around and struck Absalom and killed him.

16 І засурмив Йоав у сурму, а народ повернувся з погоні за Ізраїлем, бо Йоав стримав народ.

Then Joab blew the trumpet, and the people returned from pursuing Israel, for Joab restrained the people.

17 І взяли вони Авесалома, та й кинули його в лісі до великої ями, і накидали над ним дуже велику могилу з каміння, а ввесь Ізраїль повтікав кожен до намету свого.

They took Absalom and cast him into a deep pit in the forest and erected over him a very great heap of stones. And all Israel fled, each to his tent.

18 А Авесалом узяв був і поставив собі ще за життя свого пам'ятника, що в царській долині, бо він казав: Нема в мене сина, щоб згадувати про ймення моє. І він назвав пам'ятникові ім'я на своє ім'я. І звалось його: Яд-Авесалом, і так зветься він аж до цього дня.

Now Absalom in his lifetime had taken and set up for himself a pillar which is in the King’s Valley, for he said, “ I have no son to preserve my name.” So he named the pillar after his own name, and it is called Absalom’s Monument to this day. David Is Grief-stricken

19 А Ахімаац, Садоків син, сказав: Побіжу я й сповіщу цареві, що Господь визволив його від руки його ворогів.

Then Ahimaaz the son of Zadok said, “Please let me run and bring the king news that the Lord has freed him from the hand of his enemies.”

20 І сказав йому Йоав: Не ти вісник цього дня, а сповістиш іншого дня. А цього дня не сповістиш тому, що це ж царський син помер.

But Joab said to him, “You are not the man to carry news this day, but you shall carry news another day; however, you shall carry no news today because the king’s son is dead.”

21 І сказав Йоав до кушита: Іди, донеси цареві, що ти бачив. А кушит уклонився Йоавові, та й побіг.

Then Joab said to the Cushite, “Go, tell the king what you have seen.” So the Cushite bowed to Joab and ran.

22 А Ахімаац, син Садока, знову сказав до Йоава: А нехай буде, що буде! Побіжу й я за кушитом! Йоав же відказав: Пощо ти побіжиш, мій сину, коли нема доброї вістки?

Now Ahimaaz the son of Zadok said once more to Joab, “But whatever happens, please let me also run after the Cushite.” And Joab said, “Why would you run, my son, since you will have no reward for going?”

23 А нехай буде, що буде, побіжу! І той сказав йому: Біжи! І побіг Ахімаац дорогою рівнини, і випередив кушита.

“But whatever happens,” he said, “I will run.” So he said to him, “Run.” Then Ahimaaz ran by way of the plain and passed up the Cushite.

24 А Давид сидів між двома брамами. А вартівник пішов на дах брами на мур, і звів свої очі та й побачив, аж ось біжить самітний чоловік.

Now David was sitting between the two gates; and the watchman went up to the roof of the gate by the wall, and raised his eyes and looked, and behold, a man running by himself.

25 І кликнув вартівник, і доніс цареві. А цар сказав: Якщо він сам, вістка в устах його! А чоловік усе йшов та зближався.

The watchman called and told the king. And the king said, “If he is by himself there is good news in his mouth.” And he came nearer and nearer.

26 І побачив вартівник іншого чоловіка, що біг. І кликнув вартівник до сторожа брами й сказав: Ось біжить самітний чоловік. А цар сказав: І цей зо звісткою!

Then the watchman saw another man running; and the watchman called to the gatekeeper and said, “Behold, another man running by himself.” And the king said, “This one also is bringing good news.”

27 І сказав вартівник: Я бачу біг першого, як біг Ахімааца, Садокового сина. А цар сказав: То чоловік добрий, і приходить з доброю звісткою.

The watchman said, “I think the running of the first one is like the running of Ahimaaz the son of Zadok.” And the king said, “ This is a good man and comes with good news.”

28 І кликнув Ахімаац, і сказав до царя: Мир! І вклонився він цареві своїм обличчям до землі та й сказав: Благословенний Господь, Бог твій, що видав людей, які піднесли були руку свою проти мого пана царя!

Ahimaaz called and said to the king, “ All is well.” And he prostrated himself before the king with his face to the ground. And he said, “ Blessed is the Lord your God, who has delivered up the men who lifted their hands against my lord the king.”

29 А цар сказав: Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом? І сказав Ахімаац: Я бачив велике замішання, коли Йоав посилав царського раба та мене, твойого раба, та я не знаю, що то...

The king said, “ Is it well with the young man Absalom?” And Ahimaaz answered, “When Joab sent the king’s servant, and your servant, I saw a great tumult, but I did not know what it was.”

30 І сказав цар: Відійди набік, стань отут. І той відійшов набік та й став.

Then the king said, “Turn aside and stand here.” So he turned aside and stood still.

31 А ж ось приходить кушит. І сказав кушит: Нехай прийме звістку мій пан цар, бо сьогодні визволив тебе Господь від руки всіх повстаючих на тебе.

Behold, the Cushite arrived, and the Cushite said, “Let my lord the king receive good news, for the Lord has freed you this day from the hand of all those who rose up against you.”

32 І сказав цар до кушита: Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом? І сказав кушит: Нехай станетья, як тому юнакові, ворогам мого пана царя та всім, що повстали на тебе на зло!...

Then the king said to the Cushite, “ Is it well with the young man Absalom?” And the Cushite answered, “ Let the enemies of my lord the king, and all who rise up against you for evil, be as that young man!”

33 ( 19-1) І затремтів цар, і вийшов на горішній поверх брами, та й заплакав. А коли йшов, то так говорив: Сину мій, Авесаломе, сину мій! Сину мій, Авесаломе! О, якби я був помер замість тебе, Авесаломе! Сину мій, сину мій!...

The king was deeply moved and went up to the chamber over the gate and wept. And thus he said as he walked, “ O my son Absalom, my son, my son Absalom! Would I had died instead of you, O Absalom, my son, my son!”