1 Т ими ж днями, як учнів намножилось, зачали нарікати на євреїв огречені, що в щоденному служінні їхні вдовиці занедбані.

Now at this time while the disciples were increasing in number, a complaint arose on the part of the Hellenistic Jews against the native Hebrews, because their widows were being overlooked in the daily serving of food.

2 Т оді ті Дванадцять покликали багатьох учнів та й сказали: Нам не личить покинути Боже Слово, і служити при столах.

So the twelve summoned the congregation of the disciples and said, “It is not desirable for us to neglect the word of God in order to serve tables.

3 О тож, браття, виглядіть ізпоміж себе сімох мужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрости, їх поставимо на службу оцю.

Therefore, brethren, select from among you seven men of good reputation, full of the Spirit and of wisdom, whom we may put in charge of this task.

4 А ми перебуватимемо завжди в молитві та в служінні слову.

But we will devote ourselves to prayer and to the ministry of the word.”

5 І всім людям сподобалося оце слово, і обрали Степана, мужа повного віри та Духа Святого, і Пилипа, і Прохора та Никанора, і Тимона та Пармена, і нововірця Миколу з Антіохії,

The statement found approval with the whole congregation; and they chose Stephen, a man full of faith and of the Holy Spirit, and Philip, Prochorus, Nicanor, Timon, Parmenas and Nicolas, a proselyte from Antioch.

6 ї х поставили перед апостолів, і, помолившись, вони руки поклали на них.

And these they brought before the apostles; and after praying, they laid their hands on them.

7 І росло Слово Боже, і дуже множилося число учнів у Єрусалимі, і дуже багато священиків були слухняні вірі.

The word of God kept on spreading; and the number of the disciples continued to increase greatly in Jerusalem, and a great many of the priests were becoming obedient to the faith.

8 А Степан, повний віри та сили, чинив між народом великі знамена та чуда.

And Stephen, full of grace and power, was performing great wonders and signs among the people.

9 Т ому дехто повстав із синагоги, що зветься лібертинська, і кірінейська, і олександрійська, та з тих, хто походить із Кілікії та з Азії, і зачали сперечатись із Степаном.

But some men from what was called the Synagogue of the Freedmen, including both Cyrenians and Alexandrians, and some from Cilicia and Asia, rose up and argued with Stephen.

10 А ле встояти вони не могли проти мудрости й Духа, що він Ним говорив.

But they were unable to cope with the wisdom and the Spirit with which he was speaking.

11 Т оді вони підмовили людей, що казали, ніби чули, як він богозневажні слова говорив на Мойсея та Бога.

Then they secretly induced men to say, “We have heard him speak blasphemous words against Moses and against God.”

12 І людей попідбурювали, і старших та книжників, і, напавши, схопили його, і припровадили в синедріон.

And they stirred up the people, the elders and the scribes, and they came up to him and dragged him away and brought him before the Council.

13 Т акож свідків фальшивих поставили, які говорили: Чоловік оцей богозневажні слова безперестань говорить на це святе місце та проти Закону.

They put forward false witnesses who said, “This man incessantly speaks against this holy place and the Law;

14 Б о ми чули, як він говорив, що Ісус Назарянин зруйнує це місце та змінить звичаї, які передав нам Мойсей.

for we have heard him say that this Nazarene, Jesus, will destroy this place and alter the customs which Moses handed down to us.”

15 К оли всі, хто в синедріоні сидів, на нього споглянули, то бачили лице його, як лице Ангола!

And fixing their gaze on him, all who were sitting in the Council saw his face like the face of an angel.