1 Т ож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,

Therefore, since we have so great a cloud of witnesses surrounding us, let us also lay aside every encumbrance and the sin which so easily entangles us, and let us run with endurance the race that is set before us,

2 д ивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.

fixing our eyes on Jesus, the author and perfecter of faith, who for the joy set before Him endured the cross, despising the shame, and has sat down at the right hand of the throne of God.

3 Т ож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.

For consider Him who has endured such hostility by sinners against Himself, so that you will not grow weary and lose heart. A Father’s Discipline

4 В и ще не змагались до крови, борючись проти гріха,

You have not yet resisted to the point of shedding blood in your striving against sin;

5 і забули нагад, що говорить до вас, як синів: Мій сину, не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоряє тобі.

and you have forgotten the exhortation which is addressed to you as sons, “ My son, do not regard lightly the discipline of the Lord, Nor faint when you are reproved by Him;

6 Б о Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає!

For those whom the Lord loves He disciplines, And He scourges every son whom He receives.”

7 К оли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає?

It is for discipline that you endure; God deals with you as with sons; for what son is there whom his father does not discipline?

8 А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини.

But if you are without discipline, of which all have become partakers, then you are illegitimate children and not sons.

9 А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити?

Furthermore, we had earthly fathers to discipline us, and we respected them; shall we not much rather be subject to the Father of spirits, and live?

10 Т і нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святости.

For they disciplined us for a short time as seemed best to them, but He disciplines us for our good, so that we may share His holiness.

11 У сяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности!

All discipline for the moment seems not to be joyful, but sorrowful; yet to those who have been trained by it, afterwards it yields the peaceful fruit of righteousness.

12 Т ому то опущені руки й коліна знеможені випростуйте,

Therefore, strengthen the hands that are weak and the knees that are feeble,

13 і чиніть прості стежки ногам вашим, щоб кульгаве не збочило, але краще виправилось.

and make straight paths for your feet, so that the limb which is lame may not be put out of joint, but rather be healed.

14 П ильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа.

Pursue peace with all men, and the sanctification without which no one will see the Lord.

15 Д ивіться, щоб хто не зостався без Божої благодаті, щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою, і щоб багато-хто не опоганились тим.

See to it that no one comes short of the grace of God; that no root of bitterness springing up causes trouble, and by it many be defiled;

16 Щ об не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворідство віддав за поживу саму.

that there be no immoral or godless person like Esau, who sold his own birthright for a single meal.

17 Б о знаєте ви, що й після, як схотів він успадкувати благословення, відкинутий був, не знайшов бо був можливости до покаяння, хоч його із слізьми шукав.

For you know that even afterwards, when he desired to inherit the blessing, he was rejected, for he found no place for repentance, though he sought for it with tears. Contrast of Sinai and Zion

18 Б о ви не приступили до гори дотикальної та до палючого огню, і до хмари, і до темряви, та до бурі,

For you have not come to a mountain that can be touched and to a blazing fire, and to darkness and gloom and whirlwind,

19 і до сурмового звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них.

and to the blast of a trumpet and the sound of words which sound was such that those who heard begged that no further word be spoken to them.

20 Н е могли бо вони того витримати, що наказано: Коли й звірина до гори доторкнеться, то буде камінням побита.

For they could not bear the command, “ If even a beast touches the mountain, it will be stoned.”

21 І таке страшне те видіння було, що Мойсей проказав: Я боюся й тремчу!...

And so terrible was the sight, that Moses said, “ I am full of fear and trembling.”

22 А ле ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч Анголів,

But you have come to Mount Zion and to the city of the living God, the heavenly Jerusalem, and to myriads of angels,

23 і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх до Бога, і до духів удосконалених праведників,

to the general assembly and church of the firstborn who are enrolled in heaven, and to God, the Judge of all, and to the spirits of the righteous made perfect,

24 і до Посередника Нового Заповіту до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева.

and to Jesus, the mediator of a new covenant, and to the sprinkled blood, which speaks better than the blood of Abel. The Unshaken Kingdom

25 Г лядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає,

See to it that you do not refuse Him who is speaking. For if those did not escape when they refused him who warned them on earth, much less will we escape who turn away from Him who warns from heaven.

26 щ о голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом.

And His voice shook the earth then, but now He has promised, saying, “ Yet once more I will shake not only the earth, but also the heaven.”

27 А ще раз визначає заміну захитаного, як створеного, щоб зосталися ті, хто непохитний.

This expression, “Yet once more,” denotes the removing of those things which can be shaken, as of created things, so that those things which cannot be shaken may remain.

28 О тож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом.

Therefore, since we receive a kingdom which cannot be shaken, let us show gratitude, by which we may offer to God an acceptable service with reverence and awe;

29 Б о наш Бог то палючий огонь!

for our God is a consuming fire.