1 О тож, святі брати, учасники небесного покликання, уважайте на Апостола й Первосвященика нашого ісповідання, Ісуса,

Therefore, holy brethren, partakers of a heavenly calling, consider Jesus, the Apostle and High Priest of our confession;

2 щ о вірний Тому, Хто настановив Його, як був і Мойсей у всім домі Його,

He was faithful to Him who appointed Him, as Moses also was in all His house.

3 б о гідний Він вищої слави понад Мойсея, поскільки будівничий має більшу честь, аніж дім.

For He has been counted worthy of more glory than Moses, by just so much as the builder of the house has more honor than the house.

4 У сякий бо дім хтось будує, а Той, хто все збудував, то Бог.

For every house is built by someone, but the builder of all things is God.

5 І Мойсей вірний був у всім домі Його, як слуга, на свідоцтво того, що сказати повинно було.

Now Moses was faithful in all His house as a servant, for a testimony of those things which were to be spoken later;

6 Х ристос же, як Син, у Його домі. А дім Його ми, коли тільки відвагу й похвалу надії додержимо певними аж до кінця.

but Christ was faithful as a Son over His house— whose house we are, if we hold fast our confidence and the boast of our hope firm until the end.

7 Т ому то, як каже Дух Святий: Сьогодні, як голос Його ви почуєте,

Therefore, just as the Holy Spirit says, “ Today if you hear His voice,

8 н е робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань, за дня випробовування на пустині,

Do not harden your hearts as when they provoked Me, As in the day of trial in the wilderness,

9 д е Мене випробовували отці ваші, Мене випробовували, і бачили працю Мою сорок років.

Where your fathers tried Me by testing Me, And saw My works for forty years.

10 Ч ерез це Я розгнівався був на той рід і сказав: Постійно вони блудять серцем, вони не пізнали доріг Моїх,

“ Therefore I was angry with this generation, And said, ‘They always go astray in their heart, And they did not know My ways ’;

11 т ому Я присягнув був у гніві Своїм, що вони до Мого відпочинку не ввійдуть!

As I swore in My wrath, ‘ They shall not enter My rest.’” The Peril of Unbelief

12 С тережіться, брати, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого!

Take care, brethren, that there not be in any one of you an evil, unbelieving heart that falls away from the living God.

13 А ле кожного дня заохочуйте один одного, доки зветься Сьогодні, щоб запеклим не став котрий з вас через підступ гріха.

But encourage one another day after day, as long as it is still called “Today,” so that none of you will be hardened by the deceitfulness of sin.

14 Б о ми стали учасниками Христа, коли тільки почате життя ми затримаємо певним аж до кінця,

For we have become partakers of Christ, if we hold fast the beginning of our assurance firm until the end,

15 а ж поки говориться: Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань!

while it is said, “ Today if you hear His voice, Do not harden your hearts, as when they provoked Me.”

16 К отрі бо, почувши, розгнівали Бога? Чи не всі, хто з Єгипту вийшов з Мойсеєм?

For who provoked Him when they had heard? Indeed, did not all those who came out of Egypt led by Moses?

17 Н а кого ж Він гнівався був сорок років? Хіба не на тих, хто згрішив, що їхні кості в пустині полягли?

And with whom was He angry for forty years? Was it not with those who sinned, whose bodies fell in the wilderness?

18 П роти кого Він був присягався, що не ввійдуть вони до Його відпочинку, як не проти неслухняних?

And to whom did He swear that they would not enter His rest, but to those who were disobedient?

19 І ми бачимо, що вони не змогли ввійти за невірство.

So we see that they were not able to enter because of unbelief.