1 І промовив Господь до Аврама: Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу.

Now the Lord said to Abram, “ Go forth from your country, And from your relatives And from your father’s house, To the land which I will show you;

2 І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, і будеш ти благословенням.

And I will make you a great nation, And I will bless you, And make your name great; And so you shall be a blessing;

3 І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі!

And I will bless those who bless you, And the one who curses you I will curse. And in you all the families of the earth will be blessed.”

4 І відправивсь Аврам, як сказав був до нього Господь, і з ним пішов Лот. Аврам же мав віку сімдесят літ і п'ять літ, як виходив з Харану.

So Abram went forth as the Lord had spoken to him; and Lot went with him. Now Abram was seventy-five years old when he departed from Haran.

5 І Аврам узяв Сару, свою жінку, та Лота, сина брата свого, і ввесь маєток, який набули, і людей, що їх набули у Харані, та й вийшли, щоб піти до Краю ханаанського. І до Краю ханаанського вони прибули.

Abram took Sarai his wife and Lot his nephew, and all their possessions which they had accumulated, and the persons which they had acquired in Haran, and they set out for the land of Canaan; thus they came to the land of Canaan.

6 І пройшов Аврам по Краю аж до місця Сихему, аж до дуба Мамре. А ханаанеянин тоді проживав у цім Краї.

Abram passed through the land as far as the site of Shechem, to the oak of Moreh. Now the Canaanite was then in the land.

7 І Господь явився Авраму й сказав: Я дам оцей Край потомству твоєму. І він збудував там жертівника Господеві, що явився йому.

The Lord appeared to Abram and said, “ To your descendants I will give this land.” So he built an altar there to the Lord who had appeared to him.

8 А звідти він рушив на гору від сходу від Бет-Елу, і намета свого розіп'яв, Бет-Ел від заходу, а Гай від сходу. І він збудував там Господу жертівника, і прикликав Господнє Ймення.

Then he proceeded from there to the mountain on the east of Bethel, and pitched his tent, with Bethel on the west and Ai on the east; and there he built an altar to the Lord and called upon the name of the Lord.

9 І подавався Аврам усе далі на південь.

Abram journeyed on, continuing toward the Negev.

10 І стався був голод у Краї. І зійшов Аврам до Єгипту, щоб там перебути, бо голод у Краї тяжкий став.

Now there was a famine in the land; so Abram went down to Egypt to sojourn there, for the famine was severe in the land.

11 І сталося, як він близько прийшов до Єгипту, то сказав був до жінки своєї Сари: Отож то я знаю, що ти жінка вродлива з обличчя.

It came about when he came near to Egypt, that he said to Sarai his wife, “See now, I know that you are a beautiful woman;

12 І станеться, як побачать тебе єгиптяни й скажуть: Це жінка його, то вони мене вб'ють, а тебе позоставлять живою.

and when the Egyptians see you, they will say, ‘This is his wife’; and they will kill me, but they will let you live.

13 С кажи ж, що сестра моя ти, щоб добре було через тебе мені, і щоб я позостався живий через тебе.

Please say that you are my sister so that it may go well with me because of you, and that I may live on account of you.”

14 І сталось, як прийшов був Аврам до Єгипту, то єгиптяни побачили жінку, що дуже вродлива вона.

It came about when Abram came into Egypt, the Egyptians saw that the woman was very beautiful.

15 І побачили її вельможі фараонові, і хвалили її перед фараоном. І взята була та жінка до дому фараонового.

Pharaoh’s officials saw her and praised her to Pharaoh; and the woman was taken into Pharaoh’s house.

16 І він для Аврама добро вчинив через неї. І одержав він дрібну та велику худобу, і осли, і раби, і невільниці, і ослиці, верблюди.

Therefore he treated Abram well for her sake; and gave him sheep and oxen and donkeys and male and female servants and female donkeys and camels.

17 І вдарив Господь фараона та дім його великими поразами через Сару, Аврамову жінку.

But the Lord struck Pharaoh and his house with great plagues because of Sarai, Abram’s wife.

18 І прикликав фараон Аврама й сказав: Що ж то мені ти вчинив? Чому не сказав мені, що вона твоя жінка?

Then Pharaoh called Abram and said, “ What is this you have done to me? Why did you not tell me that she was your wife?

19 Д ля чого сказав ти: Вона моя сестра? І я собі взяв був за жінку її. А тепер ось жінка твоя, візьми та й іди!

Why did you say, ‘She is my sister,’ so that I took her for my wife? Now then, here is your wife, take her and go.”

20 І фараон наказав людям про нього. І вислали його, і жінку його, і все, що в нього було.

Pharaoh commanded his men concerning him; and they escorted him away, with his wife and all that belonged to him.