1 М олитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. (102-2) Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!
Hear my prayer, O Lord! And let my cry for help come to You.
2 ( 102-3) Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене!
Do not hide Your face from me in the day of my distress; Incline Your ear to me; In the day when I call answer me quickly.
3 ( 102-4) Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі...
For my days have been consumed in smoke, And my bones have been scorched like a hearth.
4 ( 102-5) Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій...
My heart has been smitten like grass and has withered away, Indeed, I forget to eat my bread.
5 ( 102-6) Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості...
Because of the loudness of my groaning My bones cling to my flesh.
6 ( 102-7) Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!
I resemble a pelican of the wilderness; I have become like an owl of the waste places.
7 ( 102-8) Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі...
I lie awake, I have become like a lonely bird on a housetop.
8 ( 102-9) Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!
My enemies have reproached me all day long; Those who deride me have used my name as a curse.
9 ( 102-10) і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,
For I have eaten ashes like bread And mingled my drink with weeping
10 ( 102-11) через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене...
Because of Your indignation and Your wrath, For You have lifted me up and cast me away.
11 ( 102-12) Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!
My days are like a lengthened shadow, And I wither away like grass.
12 ( 102-13) А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам'ять Твоя з роду в рід.
But You, O Lord, abide forever, And Your name to all generations.
13 ( 102-14) Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,
You will arise and have compassion on Zion; For it is time to be gracious to her, For the appointed time has come.
14 ( 102-15) бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!
Surely Your servants find pleasure in her stones And feel pity for her dust.
15 ( 102-16) і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.
So the nations will fear the name of the Lord And all the kings of the earth Your glory.
16 ( 102-17) Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.
For the Lord has built up Zion; He has appeared in His glory.
17 ( 102-18) До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить.
He has regarded the prayer of the destitute And has not despised their prayer.
18 ( 102-19) Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа,
This will be written for the generation to come, That a people yet to be created may praise the Lord.
19 ( 102-20) бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,
For He looked down from His holy height; From heaven the Lord gazed upon the earth,
20 ( 102-21) щоб почути зідхання ув'язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,
To hear the groaning of the prisoner, To set free those who were doomed to death,
21 ( 102-22) щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його,
That men may tell of the name of the Lord in Zion And His praise in Jerusalem,
22 ( 102-23) коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.
When the peoples are gathered together, And the kingdoms, to serve the Lord.
23 ( 102-24) Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив...
He has weakened my strength in the way; He has shortened my days.
24 ( 102-25) Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки.
I say, “O my God, do not take me away in the midst of my days, Your years are throughout all generations.
25 ( 102-26) Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,
“Of old You founded the earth, And the heavens are the work of Your hands.
26 ( 102-27) позникають вони, а Ти будеш стояти... і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони...
“ Even they will perish, but You endure; And all of them will wear out like a garment; Like clothing You will change them and they will be changed.
27 ( 102-28) Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться!
“But You are the same, And Your years will not come to an end.
28 ( 102-29) Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!
“The children of Your servants will continue, And their descendants will be established before You.”