1 Я к захмарив Господь в Своїм гніві сіонську дочку! Він кинув із неба на землю пишноту Ізраїля, і не згадав у день гніву Свого про підніжка ногам Своїм,

How the Lord has covered the daughter of Zion With a cloud in His anger! He has cast from heaven to earth The glory of Israel, And has not remembered His footstool In the day of His anger.

2 п онищив Господь, не помилував житла всі Яковові... Він позбурював у гніві Своїм у дочки Юди твердині, на землю звалив, збезчестив Він царство й князів усіх його...

The Lord has swallowed up; He has not spared All the habitations of Jacob. In His wrath He has thrown down The strongholds of the daughter of Judah; He has brought them down to the ground; He has profaned the kingdom and its princes.

3 В люті гніву відтяв увесь Ізраїлів ріг, правицю Свою відвернув Він від ворога, та й запалав проти Якова, мов той палючий огонь, що навколо жере!

In fierce anger He has cut off All the strength of Israel; He has drawn back His right hand From before the enemy. And He has burned in Jacob like a flaming fire Consuming round about.

4 В ін нап'яв Свого лука, як ворог, противником стала правиця Його, і Він вибив усе, що для ока було пожадане, у скинії доньки сіонської вилив запеклість Свою, як огонь...

He has bent His bow like an enemy; He has set His right hand like an adversary And slain all that were pleasant to the eye; In the tent of the daughter of Zion He has poured out His wrath like fire.

5 Г осподь став, як той ворог, понищив Ізраїля Він, всі палати його зруйнував, твердині його попустошив, і Юдиній доньці примножив зідхання та стогін!

The Lord has become like an enemy. He has swallowed up Israel; He has swallowed up all its palaces, He has destroyed its strongholds And multiplied in the daughter of Judah Mourning and moaning.

6 П онищив горожу Свою, немов у садка, місце зборів Своїх попустошив, Господь учинив, що забули в Сіоні про свято й суботу, і відкинув царя та священика в лютості гніву Свого...

And He has violently treated His tabernacle like a garden booth; He has destroyed His appointed meeting place. The Lord has caused to be forgotten The appointed feast and sabbath in Zion, And He has despised king and priest In the indignation of His anger.

7 П окинув Господь Свого жертівника, допустив побезчестити святиню Свою, передав в руку ворога мури палаців її, вороги зашуміли в Господньому домі, немов би святкового дня!

The Lord has rejected His altar, He has abandoned His sanctuary; He has delivered into the hand of the enemy The walls of her palaces. They have made a noise in the house of the Lord As in the day of an appointed feast.

8 З адумав Господь зруйнувати мур сіонської доньки, Він витягнув шнура, Своєї руки не вернув, щоб не нищити, сумними вчинив передмур'я та мур, вони разом ослабли...

The Lord determined to destroy The wall of the daughter of Zion. He has stretched out a line, He has not restrained His hand from destroying, And He has caused rampart and wall to lament; They have languished together.

9 Ї ї брами запалися в землю, понищив Він та поламав її засуви... Її цар і князі її серед поганів... Немає навчання Закону, і пророки її не знаходять видіння від Господа...

Her gates have sunk into the ground, He has destroyed and broken her bars. Her king and her princes are among the nations; The law is no more. Also, her prophets find No vision from the Lord.

10 С идять на землі та мовчать старші доньки сіонської, порох посипали на свою голову, підперезались веретами, аж до землі свою голову єрусалимські дівчата схилили...

The elders of the daughter of Zion Sit on the ground, they are silent. They have thrown dust on their heads; They have girded themselves with sackcloth. The virgins of Jerusalem Have bowed their heads to the ground.

11 П овипливали від сліз мої очі, моє нутро клекоче, на землю печінка моя виливається через занепад дочки мого люду, коли немовля й сосунець умлівають голодні на площах міських.

My eyes fail because of tears, My spirit is greatly troubled; My heart is poured out on the earth Because of the destruction of the daughter of my people, When little ones and infants faint In the streets of the city.

12 В они квилять своїм матерям: Де пожива й вино? І скулюються, як ранений, на площах міських, коли душі свої випускають на лоні своїх матерів...

They say to their mothers, “ Where is grain and wine?” As they faint like a wounded man In the streets of the city, As their life is poured out On their mothers’ bosom.

13 Щ о засвідчу тобі, що вподоблю до тебе, о єрусалимськая дочко? Що вчиню тобі рівним, щоб тебе звеселити, о діво, о дочко сіонська? Бо велика, як море, руїна твоя, хто тебе полікує?

How shall I admonish you? To what shall I compare you, O daughter of Jerusalem? To what shall I liken you as I comfort you, O virgin daughter of Zion? For your ruin is as vast as the sea; Who can heal you?

14 П ророки твої провіщали для тебе марноту й фальшиве, і не відкривали твого гріха, щоб долю твою відвернути, для тебе вбачали пророцтва марноти й вигнання...

Your prophets have seen for you False and foolish visions; And they have not exposed your iniquity So as to restore you from captivity, But they have seen for you false and misleading oracles.

15 У сі, що проходять дорогою, плещуть у долоні на тебе, і посвистують та головою своєю хитають над донькою Єрусалиму та кажуть: Хіба це те місто, що про нього казали: Корона пишноти, розрада всієї землі?

All who pass along the way Clap their hands in derision at you; They hiss and shake their heads At the daughter of Jerusalem, “Is this the city of which they said, ‘ The perfection of beauty, A joy to all the earth’?”

16 У сі вороги твої пащу на тебе роззявлюють, свищуть й зубами скрегочуть та кажуть: Ми пожерли її... Оце справді той день, що чекали його, знайшли ми і бачимо його!...

All your enemies Have opened their mouths wide against you; They hiss and gnash their teeth. They say, “We have swallowed her up! Surely this is the day for which we waited; We have reached it, we have seen it.”

17 У чинив Господь те, що задумав, Він виповнив слово Своє, що його наказав від днів давніх: усе зруйнував, і милосердя не мав, і ворога втішив тобою, Він рога підійняв супротивних твоїх...

The Lord has done what He purposed; He has accomplished His word Which He commanded from days of old. He has thrown down without sparing, And He has caused the enemy to rejoice over you; He has exalted the might of your adversaries.

18 Ї хнє серце до Господа крик підіймає, о муре, о дочко Сіону! Проливай, як потік, сльози вдень та вночі, не давай відпочинку собі, нехай не спочине зіниця твоя!

Their heart cried out to the Lord, “O wall of the daughter of Zion, Let your tears run down like a river day and night; Give yourself no relief, Let your eyes have no rest.

19 У ставай, голоси уночі на початку сторожі! Виливай своє серце, мов воду, навпроти обличчя Господнього! Підійми ти до Нього долоні свої за душу своїх немовлят, що від голоду мліють на розі всіх вулиць!...

“Arise, cry aloud in the night At the beginning of the night watches; Pour out your heart like water Before the presence of the Lord; Lift up your hands to Him For the life of your little ones Who are faint because of hunger At the head of every street.”

20 С поглянь, Господи, і подивися, кому Ти зробив отаке? Чи конечним було, щоб жінки їли плід свій, своїх немовлят, яких виплекали? Щоб був у святині Господній забитий священик і пророк?

See, O Lord, and look! With whom have You dealt thus? Should women eat their offspring, The little ones who were born healthy? Should priest and prophet be slain In the sanctuary of the Lord?

21 Л ежать на землі на вулицях рядом юнак та старий... Попадали діви мої та мої парубки від меча, Ти побив їх в день гніву Свого, порізав, не мав милосердя...

On the ground in the streets Lie young and old; My virgins and my young men Have fallen by the sword. You have slain them in the day of Your anger, You have slaughtered, not sparing.

22 Т и викликував, мов на день свята, жахоти мої із довкілля, і врятованого не було, і позостальця в день гніву Господнього, повигублював ворог мій тих, кого виплекала та зростила була...

You called as in the day of an appointed feast My terrors on every side; And there was no one who escaped or survived In the day of the Lord’s anger. Those whom I bore and reared, My enemy annihilated them.