1 І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати перед Господом: і прийшов також сатана поміж ними, щоб стати перед Господом.

Again there was a day when the sons of God came to present themselves before the Lord, and Satan also came among them to present himself before the Lord.

2 І сказав Господь до сатани: Звідки ти йдеш? А сатана відповів Господеві й сказав:

The Lord said to Satan, “Where have you come from?” Then Satan answered the Lord and said, “From roaming about on the earth and walking around on it.”

3 І сказав Господь до сатани: Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, який Бога боїться, а від злого втікає. І він ще тримається міцно в своїй невинності, а ти намовляв був Мене на нього, щоб без приводу його зруйнувати...

The Lord said to Satan, “Have you considered My servant Job? For there is no one like him on the earth, a blameless and upright man fearing God and turning away from evil. And he still holds fast his integrity, although you incited Me against him to ruin him without cause.”

4 І відповів сатана Господеві й сказав: Шкіра за шкіру, і все, що хто має, віддасть він за душу свою.

Satan answered the Lord and said, “Skin for skin! Yes, all that a man has he will give for his life.

5 А ле простягни но Ти руку Свою, і доторкнись до костей його та до тіла його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?

However, put forth Your hand now, and touch his bone and his flesh; he will curse You to Your face.”

6 І сказав Господь до сатани: Ось він у руці твоїй, тільки душу його бережи!

So the Lord said to Satan, “Behold, he is in your power, only spare his life.”

7 І вийшов сатана від лиця Господнього, та й ударив Йова злим гнояком від стопи ноги його аж до його черепа...

Then Satan went out from the presence of the Lord and smote Job with sore boils from the sole of his foot to the crown of his head.

8 А той узяв собі черепка, щоб шкребти себе. І він сидів серед попелу...

And he took a potsherd to scrape himself while he was sitting among the ashes.

9 І сказала йому його жінка: Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога і помреш!...

Then his wife said to him, “Do you still hold fast your integrity? Curse God and die!”

10 А він до неї відказав: Ти говориш отак, як говорить яка з божевільних!... Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем? При всьому тому Йов не згрішив своїми устами...

But he said to her, “You speak as one of the foolish women speaks. Shall we indeed accept good from God and not accept adversity?” In all this Job did not sin with his lips.

11 І почули троє приятелів Йовових про все те нещастя, що прийшло на нього, і поприходили кожен з місця свого: теманянин Еліфаз, шух'янин Біддад та нааматянин Цофар. І вмовилися вони прийти разом, щоб похитати головою над ним та потішити його.

Now when Job’s three friends heard of all this adversity that had come upon him, they came each one from his own place, Eliphaz the Temanite, Bildad the Shuhite and Zophar the Naamathite; and they made an appointment together to come to sympathize with him and comfort him.

12 І звели вони здалека очі свої, і не пізнали його... І піднесли вони голос свій, та й заголосили, і роздерли кожен одежу свою, і кидали порох над своїми головами аж до неба...

When they lifted up their eyes at a distance and did not recognize him, they raised their voices and wept. And each of them tore his robe and they threw dust over their heads toward the sky.

13 І сиділи вони з ним на землі сім день та сім ночей, і ніхто не промовив до нього ні слова, бо вони бачили, що біль його вельми великий...

Then they sat down on the ground with him for seven days and seven nights with no one speaking a word to him, for they saw that his pain was very great.