1 Д ля дириґетна хору. Єдутуна. Псалом Давидів. (39-2) Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний.

Decidí prestar atención a mis caminos para no incurrir en pecado con mi lengua; decidí refrenar mis palabras mientras tuviera un malvado cerca de mí.

2 ( 39-3) Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений.

Y guardé un profundo silencio; ni siquiera hablaba de lo bueno. Y mi dolor se agravó.

3 ( 39-4) Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком:

En mi interior, mi corazón se enardeció; al pensar en esto, estalló mi enojo y no pude menos que decir:

4 ( 39-5) Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру!

«Señor, hazme saber qué fin tendré, y cuánto tiempo me queda de vida. ¡Quiero saber cuán frágil soy!

5 ( 39-6) Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива! Села.

Tú me has dado una vida muy corta; ante ti, mis años de vida no son nada. ¡Ay, un simple soplo somos los mortales!

6 ( 39-7) У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте!

¡Ay, todos pasamos como una sombra! ¡Ay, de nada nos sirve tratar de enriquecernos, pues nadie sabe para quién trabaja!

7 ( 39-8) А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона!

»Señor, ¿qué puedo esperar, si en ti he puesto mi esperanza?

8 ( 39-9) Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!

¡Líbrame de todos mis pecados! ¡No permitas que los necios se burlen de mí!»

9 ( 39-10) Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив,

Y volví a guardar silencio. No abrí la boca, porque tú eres quien actúa.

10 ( 39-11) забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь...

¡Deja ya de hostilizarme, pues tus golpes están acabando conmigo!

11 ( 39-12) Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота! Села.

Tú nos corriges al castigar nuestros pecados, pero destruyes, como polilla, lo que más amamos. ¡Ay, sólo un soplo somos los mortales!

12 ( 39-13) Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі!

Señor, ¡escucha mi oración! ¡Atiende a mi clamor! ¡No guardes silencio ante mis lágrimas! Ciertamente, para ti soy un extraño; soy un advenedizo, como mis antepasados,

13 ( 39-14) Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене!

pero déjame recobrar las fuerzas antes de que parta y deje de existir.