1 E r sagte ihnen aber ein Gleichnis davon, daß man allezeit beten und nicht laß werden solle,

І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,

2 u nd sprach: Es war ein Richter in einer Stadt, der fürchtete sich nicht vor Gott und scheute sich vor keinem Menschen.

говорячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився.

3 E s war aber eine Witwe in dieser Stadt, die kam zu ihm und sprach: Rette mich von meinem Widersacher!

У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника!

4 U nd er wollte lange nicht. Darnach aber dachte er bei sich selbst: Ob ich mich schon vor Gott nicht fürchte noch vor keinem Menschen scheue,

Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,

5 d ieweil aber mir diese Witwe so viel Mühe macht, will ich sie retten, auf daß sie nicht zuletzt komme und betäube mich.

але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені.

6 D a sprach der HERR: Höret hier, was der ungerechte Richter sagt!

І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?

7 S ollte aber Gott nicht auch retten seine Auserwählten, die zu ihm Tag und Nacht rufen, und sollte er's mit ihnen verziehen?

А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?

8 I ch sage euch: Er wird sie erretten in einer Kürze. Doch wenn des Menschen Sohn kommen wird, meinst du, daß er auch werde Glauben finden auf Erden?

Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?...

9 E r sagte aber zu etlichen, die sich selbst vermaßen, daß sie fromm wären, und verachteten die andern, ein solch Gleichnis:

А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.

10 E s gingen zwei Menschen hinauf in den Tempel, zu beten, einer ein Pharisäer, der andere ein Zöllner.

Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.

11 D er Pharisäer stand und betete bei sich selbst also: Ich danke dir, Gott, daß ich nicht bin wie die anderen Leute, Räuber, Ungerechte, Ehebrecher, oder auch wie dieser Zöllner.

Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.

12 I ch faste zweimal in der Woche und gebe den Zehnten von allem, was ich habe.

Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!

13 U nd der Zöllner stand von ferne, wollte auch seine Augen nicht aufheben gen Himmel, sondern schlug an seine Brust und sprach: Gott, sei mir Sünder gnädig!

А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...

14 I ch sage euch: Dieser ging hinab gerechtfertigt in sein Haus vor jenem. Denn wer sich selbst erhöht, der wird erniedrigt werden; und wer sich selbst erniedrigt, der wird erhöht werden.

Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.

15 S ie brachten auch junge Kindlein zu ihm, daß er sie anrühren sollte. Da es aber die Jünger sahen, bedrohten sie die.

До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.

16 A ber Jesus rief sie zu sich und sprach: Lasset die Kindlein zu mir kommen und wehret ihnen nicht; denn solcher ist das Reich Gottes.

А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.

17 W ahrlich ich sage euch: Wer nicht das Reich Gottes annimmt wie ein Kind, der wird nicht hineinkommen.

Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!

18 U nd es fragte ihn ein Oberster und sprach: Guter Meister, was muß ich tun, daß ich das ewige Leben ererbe?

І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?

19 J esus aber sprach zu ihm: Was heißest du mich gut? Niemand ist gut denn der einige Gott.

Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!

20 D u weißt die Gebote wohl: "Du sollst nicht ehebrechen; du sollst nicht töten; du sollst nicht stehlen; du sollst nicht falsch Zeugnis reden; du sollst deinen Vater und deine Mutter ehren."

Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.

21 E r aber sprach: Das habe ich alles gehalten von meiner Jugend auf.

А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого!

22 D a Jesus das hörte, sprach er zu ihm: Es fehlt dir noch eins. Verkaufe alles, was du hast, und gib's den Armen, so wirst du einen Schatz im Himmel haben; und komm, folge mir nach!

Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!

23 D a er aber das hörte, ward er traurig; denn er war sehr reich.

А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.

24 D a aber Jesus sah, daß er traurig war geworden, sprach er: Wie schwer werden die Reichen in das Reich Gottes kommen!

Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!

25 E s ist leichter, daß ein Kamel gehe durch ein Nadelöhr, denn daß ein Reicher in das Reich Gottes komme.

Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти...

26 D a sprachen, die das hörten: Wer kann denn selig werden?

Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися?

27 E r aber sprach: Was bei den Menschen unmöglich ist, das ist bei Gott möglich.

А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!

28 D a sprach Petrus: Siehe, wir haben alles verlassen und sind dir nachgefolgt.

І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.

29 E r aber sprach zu ihnen: Wahrlich ich sage euch: Es ist niemand, der ein Haus verläßt oder Eltern oder Brüder oder Weib oder Kinder um des Reiches Gottes willen,

А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,

30 d er es nicht vielfältig wieder empfange in dieser Zeit, und in der zukünftigen Welt das ewige Leben.

і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне.

31 E r nahm aber zu sich die Zwölf und sprach zu ihnen: Sehet, wir gehen hinauf gen Jerusalem, und es wird alles vollendet werden, was geschrieben ist durch die Propheten von des Menschen Sohn.

І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.

32 D enn er wird überantwortet werden den Heiden; und er wird verspottet und geschmähet und verspeiet werden,

Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований,

33 u nd sie werden ihn geißeln und töten; und am dritten Tage wird er wieder auferstehen.

і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне!

34 S ie aber verstanden der keines, und die Rede war ihnen verborgen, und wußten nicht, was das Gesagte war.

Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли.

35 E s geschah aber, da er nahe an Jericho kam, saß ein Blinder am Wege und bettelte.

І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив.

36 D a er aber hörte das Volk, das hindurchging, forschte er, was das wäre.

А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке?

37 D a verkündigten sie ihm, Jesus von Nazareth ginge vorüber.

А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.

38 U nd er rief und sprach: Jesu, du Sohn Davids, erbarme dich mein!

І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!

39 D ie aber vornean gingen, bedrohten ihn, er sollte schweigen. Er aber schrie viel mehr: Du Sohn Davids, erbarme dich mein!

А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!

40 J esus aber stand still und hieß ihn zu sich führen. Da sie ihn aber nahe zu ihm brachten, fragte er ihn

І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його:

41 u nd sprach: Was willst du, daß ich dir tun soll? Er sprach: HERR, daß ich sehen möge.

Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим!

42 U nd Jesus sprach zu ihm: Sei sehend! dein Glaube hat dir geholfen.

Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!

43 U nd alsobald ward er sehend und folgte ihm nach und pries Gott. Und alles Volk, das solches sah, lobte Gott.

І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові.