1 A nd it came to pass soon afterwards, that he went about through cities and villages, preaching and bringing the good tidings of the kingdom of God, and with him the twelve,

І сталось, що Він після того проходив містами та селами, проповідуючи та звіщаючи Добру Новину про Боже Царство. Із ним Дванадцять були,

2 a nd certain women who had been healed of evil spirits and infirmities: Mary that was called Magdalene, from whom seven demons had gone out,

та дехто з жінок, що були вздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, Магдалиною звана, що з неї сім демонів вийшло,

3 a nd Joanna the wife of Chuzas Herod's steward, and Susanna, and many others, who ministered unto them of their substance.

і Іванна, дружина Худзи, урядника Іродового, і Сусанна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили.

4 A nd when a great multitude came together, and they of every city resorted unto him, he spake by a parable:

І, як зібралось багато народу, і з міста до Нього поприходили, то Він промовляти став притчею.

5 T he sower went forth to sow his seed: and as he sowed, some fell by the way side; and it was trodden under foot, and the birds of the heaven devoured it.

Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували.

6 A nd other fell on the rock; and as soon as it grew, it withered away, because it had no moisture.

Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости.

7 A nd other fell amidst the thorns; and the thorns grew with it, and choked it.

А інше упало між терен, і вигнався терен, і його поглушив.

8 A nd other fell into the good ground, and grew, and brought forth fruit a hundredfold. As he said these things, he cried, He that hath ears to hear, let him hear.

Інше ж упало на добрую землю, і, зійшовши, уродило стокротно. Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

9 A nd his disciples asked him what this parable might be.

Запитали ж Його Його учні, говорячи: Що визначає ця притча?

10 A nd he said, Unto you it is given to know the mysteries of the kingdom of God: but to the rest in parables; that seeing they may not see, and hearing they may not understand.

А Він відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим у притчах, щоб дивились вони і не бачили, слухали і не розуміли.

11 N ow the parable is this: The seed is the word of God.

Ось що означає ця притча: Зерно це Боже Слово.

12 A nd those by the way side are they that have heard; then cometh the devil, and taketh away the word from their heart, that they may not believe and be saved.

А котрі край дороги, це ті, хто слухає, але потім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони.

13 A nd those on the rock are they who, when they have heard, receive the word with joy; and these have no root, who for a while believe, and in time of temptation fall away.

А що на кам'янистому ґрунті, це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, і за час випробовування відпадають.

14 A nd that which fell among the thorns, these are they that have heard, and as they go on their way they are choked with cares and riches and pleasures of this life, and bring no fruit to perfection.

А що впало між терен, це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життьовими розкошами, і плоду вони не дають.

15 A nd that in the good ground, these are such as in an honest and good heart, having heard the word, hold it fast, and bring forth fruit with patience.

А те, що на добрій землі, це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості.

16 A nd no man, when he hath lighted a lamp, covereth it with a vessel, or putteth it under a bed; but putteth it on a stand, that they that enter in may see the light.

А світла засвіченого ніхто не покриває посудиною, і не ставить під ліжко, але ставить його на свічник, щоб бачили світло, хто входить.

17 F or nothing is hid, that shall not be made manifest; nor anything secret, that shall not be known and come to light.

Немає нічого захованого, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається, і не вийде наяв.

18 T ake heed therefore how ye hear: for whosoever hath, to him shall be given; and whosoever hath not, from him shall be taken away even that which he thinketh he hath.

Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що, здається йому, ніби має.

19 A nd there came to him his mother and brethren, and they could not come at him for the crowd.

До Нього ж прийшли були мати й брати Його, та через народ не могли доступитись до Нього.

20 A nd it was told him, Thy mother and thy brethren stand without, desiring to see thee.

І сповістили Йому: Твоя мати й брати Твої он стоять осторонь, і бажають побачити Тебе.

21 B ut he answered and said unto them, My mother and my brethren are these that hear the word of God, and do it.

А Він відповів і промовив до них: Моя мати й брати Мої це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує!

22 N ow it came to pass on one of those days, that he entered into a boat, himself and his disciples; and he said unto them, Let us go over unto the other side of the lake: and they launched forth.

І сталось, одного з тих днів увійшов Він до човна, а з Ним Його учні. І сказав Він до них: Переплиньмо на другий бік озера. І відчалили.

23 B ut as they sailed he fell asleep: and there came down a storm of wind on the lake; and they were filling with water, and were in jeopardy.

А коли вони плинули, Він заснув. І знялася на озері буря велика, аж вода заливати їх стала, і були в небезпеці вони.

24 A nd they came to him, and awoke him, saying, Master, master, we perish. And he awoke, and rebuked the wind and the raging of the water: and they ceased, and there was a calm.

І вони підійшли, і розбудили Його та й сказали: Учителю, Учителю, гинемо! Він же встав, наказав бурі й хвилям, і вони вщухнули, і тиша настала!

25 A nd he said unto them, Where is your faith? And being afraid they marvelled, saying one to another, Who then is this, that he commandeth even the winds and the water, and they obey him?

А до них Він сказав: Де ж ваша віра? І дивувались вони, перестрашені, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітрам і воді Він наказує, а вони Його слухають?

26 A nd they arrived at the country of the Gerasenes, which is over against Galilee.

І вони припливли до землі Гадаринської, що навпроти Галілеї.

27 A nd when he was come forth upon the land, there met him a certain man out of the city, who had demons; and for a long time he had worn no clothes, and abode not in any house, but in the tombs.

І, як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі роки мав він демонів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гробах.

28 A nd when he saw Jesus, he cried out, and fell down before him, and with a loud voice said, What have I to do with thee, Jesus, thou Son of the Most High God? I beseech thee, torment me not.

А коли він Ісуса побачив, то закричав, поваливсь перед Ним, і голосом гучним закликав: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене!

29 F or he was commanding the unclean spirit to come out from the man. For oftentimes it had seized him: and he was kept under guard, and bound with chains and fetters; and breaking the bands asunder, he was driven of the demon into the deserts.

Бо звелів Він нечистому духові вийти з людини. Довгий час він хапав був його, і в'язали його ланцюгами й кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і демон гнав по пустині його.

30 A nd Jesus asked him, What is thy name? And he said, Legion; for many demons were entered into him.

А Ісус запитався його: Як тобі на ім'я? І той відказав: Леґіон, бо багато ввійшло в нього демонів.

31 A nd they entreated him that he would not command them to depart into the abyss.

І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безодню.

32 N ow there was there a herd of many swine feeding on the mountain: and they entreated him that he would give them leave to enter into them. And he gave them leave.

Пасся ж там на горі гурт великий свиней. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм.

33 A nd the demons came out from the man, and entered into the swine: and the herd rushed down the steep into the lake, and were drowned.

А як демони вийшли з того чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, і потопилась.

34 A nd when they that fed them saw what had come to pass, they fled, and told it in the city and in the country.

Пастухи ж, як побачили теє, що сталось, повтікали, та в місті й по селах звістили.

35 A nd they went out to see what had come to pass; and they came to Jesus, and found the man, from whom the demons were gone out, sitting, clothed and in his right mind, at the feet of Jesus: and they were afraid.

І вийшли побачити, що сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що демони вийшли із нього, сидів при ногах Ісусових вдягнений та при умі, і полякались...

36 A nd they that saw it told them how he that was possessed with demons was made whole.

Самовидці ж їм розповіли, як видужав той біснуватий.

37 A nd all the people of the country of the Gerasenes round about asked him to depart from them, for they were holden with great fear: and he entered into a boat, and returned.

І ввесь народ Гадаринського краю став благати Його, щоб пішов Він від них, великий бо страх обгорнув їх. Він же до човна ввійшов і вернувся.

38 B ut the man from whom the demons were gone out prayed him that he might be with him: but he sent him away, saying,

А той чоловік, що демони вийшли із нього, став благати Його, щоб бути при Ньому. Та Він відпустив його, кажучи:

39 R eturn to thy house, and declare how great things God hath done for thee. And he went his way, publishing throughout the whole city how great things Jesus had done for him.

Вернися до дому свого, і розповіж, які речі великі вчинив тобі Бог! І той пішов, і по цілому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив!

40 A nd as Jesus returned, the multitude welcomed him; for they were all waiting for him.

А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли, бо всі чекали Його.

41 A nd behold, there came a man named Jairus, and he was a ruler of the synagogue: and he fell down at Jesus' feet, and besought him to come into his house;

Аж ось прийшов муж, Яір на ім'я, що був старшим синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його.

42 f or he had an only daughter, about twelve years of age, and she was dying. But as he went the multitudes thronged him.

Бо він мав одиначку дочку, років десь із дванадцять, і вмирала вона. А коли Він ішов, народ тиснув Його.

43 A nd a woman having an issue of blood twelve years, who had spent all her living upon physicians, and could not be healed of any,

А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що ніхто вздоровити не міг її,

44 c ame behind him, and touched the border of his garment: and immediately the issue of her blood stanched.

підійшовши ззаду, доторкнулась до краю одежі Його, і хвилі тієї спинилася їй кровотеча!

45 A nd Jesus said, Who is it that touched me? And when all denied, Peter said, and they that were with him, Master, the multitudes press thee and crush thee.

А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: Учителю, народ коло Тебе он товпиться й тисне.

46 B ut Jesus said, Some one did touch me; for I perceived that power had gone forth from me.

Ісус же промовив: Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене...

47 A nd when the woman saw that she was not hid, she came trembling, and falling down before him declared in the presence of all the people for what cause she touched him, and how she was healed immediately.

А жінка, побачивши, що вона не втаїлась, трясучись, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала.

48 A nd he said unto her, Daughter, thy faith hath made thee whole; go in peace.

Він же промовив до неї: Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!

49 W hile he yet spake, there cometh one from the ruler of the synagogue's house, saying, Thy daughter is dead; trouble not the Teacher.

Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини синагоги один та й говорить: Дочка твоя вмерла, не турбуй же Вчителя!

50 B ut Jesus hearing it, answered him, Fear not: only believe, and she shall be made whole.

Ісус же, почувши, йому відповів: Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона.

51 A nd when he came to the house, he suffered not any man to enter in with him, save Peter, and John, and James, and the father of the maiden and her mother.

Прийшовши ж до дому, не пустив Він нікого з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівчати, та матері.

52 A nd all were weeping, and bewailing her: but he said, Weep not; for she is not dead, but sleepeth.

А всі плакали та голосили за нею... Він же промовив: Не плачте, не вмерла вона, але спить!

53 A nd they laughed him to scorn, knowing that she was dead.

І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона.

54 B ut he, taking her by the hand, called, saying, Maiden, arise.

А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай!

55 A nd her spirit returned, and she rose up immediately: and he commanded that something be given her to eat.

І вернувся їй дух, і хвилі тієї вона ожила... І звелів дать їй їсти.

56 A nd her parents were amazed: but he charged them to tell no man what had been done.

І здивувались батьки її. А Він наказав їм нікому не розповідати, що сталось.