1 A nd he said also unto the disciples, There was a certain rich man, who had a steward; and the same was accused unto him that he was wasting his goods.

Оповів же Він й учням Своїм: Один чоловік був багатий, і мав управителя, що оскаржений був перед ним, ніби він переводить маєток його.

2 A nd he called him, and said unto him, What is this that I hear of thee? render the account of thy stewardship; for thou canst be no longer steward.

І він покликав його, і до нього сказав: Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити.

3 A nd the steward said within himself, What shall I do, seeing that my lord taketh away the stewardship from me? I have not strength to dig; to beg I am ashamed.

І управитель почав міркувати собі: Що я маю робити, коли пан управительство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь.

4 I am resolved what to do, that, when I am put out of the stewardship, they may receive me into their houses.

Знаю, що я зроблю, щоб мене прийняли до домів своїх, коли буду я скинений із управительства.

5 A nd calling to him each one of his lord's debtors, he said to the first, How much owest thou unto my lord?

І закликав він нарізно кожного з боржників свого пана, та й питається першого: Скільки винен ти панові моєму?

6 A nd he said, A hundred measures of oil. And he said unto him, Take thy bond, and sit down quickly and write fifty.

А той відказав: Сто кадок оливи. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п'ятдесят.

7 T hen said he to another, And how much owest thou? And he said, A hundred measures of wheat. He saith unto him, Take thy bond, and write fourscore.

А потім питається другого: А ти скільки винен? І той відказав: Сто кірців пшениці. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдесят.

8 A nd his lord commended the unrighteous steward because he had done wisely: for the sons of this world are for their own generation wiser than the sons of the light.

І пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла.

9 A nd I say unto you, Make to yourselves friends by means of the mammon of unrighteousness; that, when it shall fail, they may receive you into the eternal tabernacles.

І Я вам кажу: Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель.

10 H e that is faithful in a very little is faithful also in much: and he that is unrighteous in a very little is unrighteous also in much.

Хто вірний в найменшому, і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, і в великому несправедливий.

11 I f therefore ye have not been faithful in the unrighteous mammon, who will commit to your trust the true riches?

Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, хто вам правдиве довірить?

12 A nd if ye have not been faithful in that which is another's, who will give you that which is your own?

І коли ви в чужому не були вірні, хто ваше вам дасть?

13 N o servant can serve two masters: for either he will hate the one, and love the other; or else he will hold to one, and despise the other. Ye cannot serve God and mammon.

Жаден раб не може служить двом панам, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові й мамоні служити!

14 A nd the Pharisees, who were lovers of money, heard all these things; and they scoffed at him.

Чули все це й фарисеї, що були сріблолюбці, та й стали сміятися з Нього.

15 A nd he said unto them, Ye are they that justify yourselves in the sight of men; but God knoweth your hearts: for that which is exalted among men is an abomination in the sight of God.

Він же промовив до них: Ви себе видаєте за праведних перед людьми, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом гидота.

16 T he law and the prophets were until John: from that time the gospel of the kingdom of God is preached, and every man entereth violently into it.

Закон і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовіститься, і кожен силкується втиснутись в нього.

17 B ut it is easier for heaven and earth to pass away, than for one tittle of the law to fall.

Легше небо й земля проминеться, аніж одна риса з Закону загине.

18 E very one that putteth away his wife, and marrieth another, committeth adultery: and he that marrieth one that is put away from a husband committeth adultery.

Кожен, хто дружину свою відпускає, і бере собі іншу, той чинить перелюб. І хто побереться з тією, яку хто відпустив, той чинить перелюб.

19 N ow there was a certain rich man, and he was clothed in purple and fine linen, faring sumptuously every day:

Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував.

20 a nd a certain beggar named Lazarus was laid at his gate, full of sores,

Був і вбогий один, на ім'я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий,

21 a nd desiring to be fed with the crumbs that fell from the rich man's table; yea, even the dogs come and licked his sores.

і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому...

22 A nd it came to pass, that the beggar died, and that he was carried away by the angels into Abraham's bosom: and the rich man also died, and was buried.

Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його поховали.

23 A nd in Hades he lifted up his eyes, being in torments, and seeth Abraham afar off, and Lazarus in his bosom.

І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його.

24 A nd he cried and said, Father Abraham, have mercy on me, and send Lazarus, that he may dip the tip of his finger in water, and cool my tongue; for I am in anguish in this flame.

І він закричав та сказав: Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум'ї цім!...

25 B ut Abraham said, Son, remember that thou in thy lifetime receivedst thy good things, and Lazarus in like manner evil things: but now here he is comforted and thou art in anguish.

Авраам же промовив: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся.

26 A nd besides all this, between us and you there is a great gulf fixed, that they that would pass from hence to you may not be able, and that none may cross over from thence to us.

А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас.

27 A nd he said, I pray thee therefore, father, that thou wouldest send him to my father's house;

А він відказав: Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого,

28 f or I have five brethren; that he may testify unto them, lest they also come into this place of torment.

бо п'ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання!

29 B ut Abraham saith, They have Moses and the prophets; let them hear them.

Авраам же сказав: Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх!

30 A nd he said, Nay, father Abraham: but if one go to them from the dead, they will repent.

А він відказав: Ні ж бо, отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються.

31 A nd he said unto him, If they hear not Moses and the prophets, neither will they be persuaded, if one rise from the dead.

Йому ж він відказав: Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри!