1 P aul, an apostle of Christ Jesus through the will of God, and Timothy our brother, unto the church of God which is at Corinth, with all the saints that are in the whole of Achaia:

Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, та брат Тимофій, до Божої Церкви в Коринті, з усіма святими в цілій Ахаї,

2 G race to you and peace from God our Father and the Lord Jesus Christ.

благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

3 B lessed be the God and Father of our Lord Jesus Christ, the Father of mercies and God of all comfort;

Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої,

4 w ho comforteth us in all our affliction, that we may be able to comfort them that are in any affliction, through the comfort wherewith we ourselves are comforted of God.

що в усякій скорботі Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорботі знаходяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих.

5 F or as the sufferings of Christ abound unto us, even so our comfort also aboundeth through Christ.

Бо поскільки намножуються в нас терпіння Христові, так через Христа й потішення наше намножується.

6 B ut whether we are afflicted, it is for your comfort and salvation; or whether we are comforted, it is for your comfort, which worketh in the patient enduring of the same sufferings which we also suffer:

Бо як терпимо скорботи, то на вашу потіху й спасіння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих страждань, які терпимо й ми.

7 a nd our hope for you is stedfast; knowing that, as ye are partakers of the sufferings, so also are ye of the comfort.

А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі.

8 F or we would not have you ignorant, brethren, concerning our affliction which befell us in Asia, that we were weighed down exceedingly, beyond our power, insomuch that we despaired even of life:

Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорботу, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були ми обтяжені, так що ми не надіялися навіть жити.

9 y ea, we ourselves have had the sentence of death within ourselves, that we should not trust in ourselves, but in God who raiseth the dead:

Та самі ми в собі мали присуд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих,

10 w ho delivered us out of so great a death, and will deliver: on whom we have set our hope that he will also still deliver us;

що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й покладаємося, що й ще визволить Він,

11 y e also helping together on our behalf by your supplication; that, for the gift bestowed upon us by means of many, thanks may be given by many persons on our behalf.

як поможете разом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма, багато-хто дяку складали за нас.

12 F or our glorifying is this, the testimony of our conscience, that in holiness and sincerity of God, not in fleshly wisdom but in the grace of God, we behaved ourselves in the world, and more abundantly to you-ward.

Бо це нам хвала, свідчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благодаті жили ми на світі, особливо ж у вас.

13 F or we write no other things unto you, than what ye read or even acknowledge, and I hope ye will acknowledge unto the end:

Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіваюсь, що ви й до кінця зрозумієте,

14 a s also ye did acknowledge us in part, that we are your glorying, even as ye also are ours, in the day of our Lord Jesus.

як частинно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.

15 A nd in this confidence I was minded to come first unto you, that ye might have a second benefit;

І з певністю цією хотів я давніше прибути до вас, щоб мали ви благодать удруге,

16 a nd by you to pass into Macedonia, and again from Macedonia to come unto you, and of you to be set forward on my journey unto Judaea.

і через вас перейти в Македонію, а з Македонії знову прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпровадили.

17 W hen I therefore was thus minded, did I show fickleness? or the things that I purpose, do I purpose according to the flesh, that with me there should be the yea yea and the nay nay?

Маючи задум такий, чи я чинив легковажно? Чи те, що задумую, за тілом задумую, щоб було в мене і Так, так, і Ні, ні?

18 B ut as God is faithful, our word toward you is not yea and nay.

Але вірний Бог, що наше слово до вас не було Так і Ні.

19 F or the Son of God, Jesus Christ, who was preached among you by us, even by me and Silvanus and Timothy, was not yea and nay, but in him is yea.

Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуан, і Тимофій, не був Так і Ні, але в Нім було Так.

20 F or how many soever be the promises of God, in him is the yea: wherefore also through him is the Amen, unto the glory of God through us.

Скільки бо Божих обітниць, то в Ньому Так, і в Ньому Амінь, Богові на славу через нас.

21 N ow he that establisheth us with you in Christ, and anointed us, is God;

А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намастив, то Бог,

22 w ho also sealed us, and gave us the earnest of the Spirit in our hearts.

Який і назнаменував нас, і в наші серця дав завдаток Духа.

23 B ut I call God for a witness upon my soul, that to spare you I forbare to come unto Corinth.

А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи вас, не прийшов у Коринт дотепер,

24 N ot that we have lordship over your faith, but are helpers of your joy: for in faith ye stand fast.

не тому, ніби ми беремо владу над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, бо ви встояли вірою!