1 A nd he entered and was passing through Jericho.

І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон.

2 A nd behold, a man called by name Zacchaeus; and he was a chief publican, and he was rich.

І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий,

3 A nd he sought to see Jesus who he was; and could not for the crowd, because he was little of stature.

бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст.

4 A nd he ran on before, and climbed up into a sycomore tree to see him: for he was to pass that way.

І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити.

5 A nd when Jesus came to the place, he looked up, and said unto him, Zacchaeus, make haste, and come down; for to-day I must abide at thy house.

А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!

6 A nd he made haste, and came down, and received him joyfully.

І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю.

7 A nd when they saw it, they all murmured, saying, He is gone in to lodge with a man that is a sinner.

А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов!

8 A nd Zacchaeus stood, and said unto the Lord, Behold, Lord, the half of my goods I give to the poor; and if I have wrongfully exacted aught of any man, I restore fourfold.

Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо.

9 A nd Jesus said unto him, To-day is salvation come to this house, forasmuch as he also is a son of Abraham.

Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів.

10 F or the Son of man came to seek and to save that which was lost.

Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!

11 A nd as they heard these things, he added and spake a parable, because he was nigh to Jerusalem, and because they supposed that the kingdom of God was immediately to appear.

Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об'явиться Боже Царство тепер.

12 H e said therefore, A certain nobleman went into a far country, to receive for himself a kingdom, and to return.

Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.

13 A nd he called ten servants of his, and gave them ten pounds, and said unto them, Trade ye herewith till I come.

І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся.

14 B ut his citizens hated him, and sent an ambassage after him, saying, We will not that this man reign over us.

Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем.

15 A nd it came to pass, when he was come back again, having received the kingdom, that he commanded these servants, unto whom he had given the money, to be called to him, that he might know what they had gained by trading.

І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.

16 A nd the first came before him, saying, Lord, thy pound hath made ten pounds more.

І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін.

17 A nd he said unto him, Well done, thou good servant: because thou wast found faithful in a very little, have thou authority over ten cities.

І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами.

18 A nd the second came, saying, Thy pound, Lord, hath made five pounds.

І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п'ять мін принесла.

19 A nd he said unto him also, Be thou also over five cities.

Він же сказав і тому: Будь і ти над п'ятьма містами.

20 A nd another came, saying, Lord, behold, here is thy pound, which I kept laid up in a napkin:

І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.

21 f or I feared thee, because thou art an austere man: thou takest up that which thou layedst not down, and reapest that which thou didst not sow.

Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.

22 H e saith unto him, Out of thine own mouth will I judge thee, thou wicked servant. Thou knewest that I am an austere man, taking up that which I laid not down, and reaping that which I did not sow;

І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.

23 t hen wherefore gavest thou not my money into the bank, and I at my coming should have required it with interest?

Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком?

24 A nd he said unto them that stood by, Take away from him the pound, and give it unto him that hath the ten pounds.

І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має.

25 A nd they said unto him, Lord, he hath ten pounds.

І відказали йому: Пане, він десять мін має.

26 I say unto you, that unto every one that hath shall be given; but from him that hath not, even that which he hath shall be taken away from him.

Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має.

27 B ut these mine enemies, that would not that I should reign over them, bring hither, and slay them before me.

А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте.

28 A nd when he had thus spoken, he went on before, going up to Jerusalem.

А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.

29 A nd it came to pass, when he drew nigh unto Bethphage and Bethany, at the mount that is called Olivet, he sent two of the disciples,

І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав,

30 s aying, Go your way into the village over against you; in which as ye enter ye shall find a colt tied, whereon no man ever yet sat: loose him, and bring him.

наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.

31 A nd if any one ask you, Why do ye loose him? thus shall ye say, The Lord hath need of him.

Коли ж вас хто спитає: Нащо відв'язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його.

32 A nd they that were sent went away, and found even as he had said unto them.

Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав.

33 A nd as they were loosing the colt, the owners thereof said unto them, Why loose ye the colt?

А коли осля стали відв'язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв'язуєте?

34 A nd they said, The Lord hath need of him.

Вони ж відказали: Господь потребує його.

35 A nd they brought him to Jesus: and they threw their garments upon the colt, and set Jesus thereon.

І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.

36 A nd as he went, they spread their garments in the way.

Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі.

37 A nd as he was now drawing nigh, even at the descent of the mount of Olives, the whole multitude of the disciples began to rejoice and praise God with a loud voice for all the mighty works which they had seen;

А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,

38 s aying, Blessed is the King that cometh in the name of the Lord: peace in heaven, and glory in the highest.

кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті!

39 A nd some of the Pharisees from the multitude said unto him, Teacher, rebuke thy disciples.

А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням!

40 A nd he answered and said, I tell you that, if these shall hold their peace, the stones will cry out.

А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!

41 A nd when he drew nigh, he saw the city and wept over it,

І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,

42 s aying, If thou hadst known in this day, even thou, the things which belong unto peace! but now they are hid from thine eyes.

і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.

43 F or the days shall come upon thee, when thine enemies shall cast up a bank about thee, and compass thee round, and keep thee in on every side,

Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди.

44 a nd shall dash thee to the ground, and thy children within thee; and they shall not leave in thee one stone upon another; because thou knewest not the time of thy visitation.

І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх...

45 A nd he entered into the temple, and began to cast out them that sold,

А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців,

46 s aying unto them, It is written, And my house shall be a house of prayer: but ye have made it a den of robbers.

до них кажучи: Написано: Дім Мій дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників.

47 A nd he was teaching daily in the temple. But the chief priests and the scribes and the principal men of the people sought to destroy him:

І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити,

48 a nd they could not find what they might do; for the people all hung upon him, listening.

але не знаходили, що вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його.