1 G esù si mise di nuovo a insegnare presso il mare. Una grandissima folla si radunò intorno a lui, tanto che egli, montato su una barca, vi sedette stando in mare, mentre tutta la folla era a terra sulla riva.

І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато народу, так що Сам Він до човна на морі ввійшов і сидів, а народ увесь був на землі покрай моря.

2 E gli insegnava loro molte cose in parabole e diceva loro nel suo insegnamento:

І багато навчав Він їх притчами, і в науці Своїй їм казав:

3 « Ascoltate: il seminatore uscì a seminare.

Слухайте, вийшов сіяч ось, щоб сіяти.

4 M entre seminava, una parte del seme cadde lungo la strada; e gli uccelli vennero e lo mangiarono.

І як сіяв, упало зерно одне край дороги, і налетіли пташки, і його повидзьобували.

5 U n’altra cadde in un suolo roccioso dove non aveva molta terra; e subito spuntò, perché non aveva terreno profondo;

Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, де не мало багато землі, і негайно зійшло, бо земля неглибока була;

6 m a quando il sole si levò, fu bruciata e, non avendo radice, inaridì.

а як сонце зійшло то зів'яло, і, коріння не мавши, усохло.

7 U n’altra cadde fra le spine; le spine crebbero e la soffocarono, ed essa non fece frutto.

А інше впало між терен, і вигнався терен, і його поглушив, і плоду воно не дало.

8 A ltre parti caddero nella buona terra; portarono frutto, che venne su e crebbe, e giunsero a dare il trenta, il sessanta e il cento per uno».

Інше ж упало на добрую землю, і дало плід, що посходив і ріс; і видало втридцятеро, у шістдесят і в сто раз.

9 P oi disse: «Chi ha orecchi per udire oda».

І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

10 Q uando egli fu solo, quelli che gli stavano intorno con i dodici lo interrogarono sulle parabole.

І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма про цю притчу.

11 E gli disse loro: «A voi è dato il mistero del regno di Dio; ma a quelli che sono di fuori tutto viene esposto in parabole, affinché:

І Він їм відповів: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в притчах,

12 “ Vedendo, vedano sì, ma non discernano; udendo, odano sì, ma non comprendano; affinché non si convertano, e non siano perdonati” ».

щоб оком дивились вони і не бачили, вухом слухали і не зрозуміли, щоб коли вони не навернулися, і відпущені будуть гріхи їм!

13 P oi disse loro: «Non capite questa parabola? Come comprenderete tutte le altre parabole?

І Він їх запитав: Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!

14 I l seminatore semina la parola.

Сіяч сіє слово.

15 Q uelli che sono lungo la strada sono coloro nei quali è seminata la parola; e quando l’hanno udita, subito viene Satana e porta via la parola seminata in loro.

А котрі край дороги, де сіється слово, це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.

16 E così quelli che ricevono il seme in luoghi rocciosi sono coloro che, quando odono la parola, la ricevono subito con gioia;

Так само й посіяні на кам'янистому ґрунті, вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,

17 m a non hanno in sé radice e sono di corta durata; poi, quando vengono tribolazione o persecuzione a causa della parola, sono subito sviati.

та коріння не мають у собі й непостійні; а згодом, як утиск або переслідування наступає за слово, вони спокушаються зараз.

18 E altri sono quelli che ricevono il seme tra le spine; cioè coloro che hanno udito la parola;

А між терен посіяне, це ті, що слухають слово,

19 p oi le ansiose preoccupazioni mondane, l’inganno delle ricchezze, l’avidità delle altre cose, penetrati in loro, soffocano la parola, che così riesce infruttuosa.

але клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять, та й заглушують слово, і плоду воно не дає.

20 Q uelli poi che hanno ricevuto il seme in buona terra sono coloro che odono la parola e l’accolgono e fruttano il trenta, il sessanta e il cento per uno». La lampada sul candeliere

А посіяне в добрую землю це ті, що слухають слово й приймають, і родять утридцятеро, у шістдесят і в сто раз.

21 P oi diceva ancora loro: «Si prende forse la lampada per metterla sotto un recipiente o sotto il letto? Non la si prende invece per metterla sul candeliere?

І сказав Він до них: Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на свічнику?

22 P oiché non vi è nulla che sia nascosto se non per essere manifestato; e nulla è stato tenuto segreto se non per essere messo in luce.

Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв.

23 S e uno ha orecchi per udire oda».

Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

24 D iceva loro ancora: «Badate a ciò che udite. Con la misura con la quale misurate sarete misurati pure voi; e a voi sarà dato anche di più;

І сказав Він до них: Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам.

25 p oiché a chi ha sarà dato, a chi non ha sarà tolto anche quello che ha». Il seme che da sé germoglia e cresce

Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.

26 D iceva ancora: «Il regno di Dio è come un uomo che getti il seme nel terreno,

І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння,

27 e dorma e si alzi, la notte e il giorno; il seme intanto germoglia e cresce senza che egli sappia come.

і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як.

28 L a terra da se stessa porta frutto: prima l’erba, poi la spiga, poi nella spiga il grano ben formato.

Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі.

29 E quando il frutto è maturo, subito vi mette la falce perché l’ora della mietitura è venuta». Il granello di senape

А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива.

30 D iceva ancora: «A che paragoneremo il regno di Dio, o con quale parabola lo rappresenteremo?

І сказав Він: До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представим його?

31 E sso è simile a un granello di senape, il quale, quando lo si è seminato in terra, è il più piccolo di tutti i semi che sono sulla terra;

Воно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння.

32 m a quando è seminato, cresce e diventa più grande di tutti gli ortaggi; e fa dei rami tanto grandi che alla sua ombra possono ripararsi gli uccelli del cielo».

Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне.

33 C on molte parabole di questo genere esponeva loro la parola, secondo quello che potevano intendere.

І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.

34 N on parlava loro senza parabola; ma in privato ai suoi discepoli spiegava ogni cosa. Gesù calma la tempesta

І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.

35 I n quello stesso giorno, alla sera, Gesù disse loro: «Passiamo all’altra riva».

І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: Переплиньмо на той бік.

36 E lasciata la folla, lo presero con sé, così com’era, nella barca. C’erano delle altre barche con lui.

І, лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був; і інші човни були з Ним.

37 E d ecco levarsi una gran bufera di vento che gettava le onde nella barca, tanto che la barca già si riempiva.

І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився!

38 E gli stava dormendo sul guanciale a poppa. Essi lo svegliarono e gli dissero: «Maestro, non t’importa che noi moriamo?»

А Він спав на кормі на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?...

39 E gli, svegliatosi, sgridò il vento e disse al mare: «Taci, càlmati!» Il vento cessò e si fece gran bonaccia.

Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань! І стих вітер, і тиша велика настала...

40 E gli disse loro: «Perché siete così paurosi? Non avete ancora fede? »

І сказав Він до них: Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте?

41 E d essi furono presi da gran timore e si dicevano gli uni gli altri: «Chi è dunque costui, al quale persino il vento e il mare ubbidiscono?»

А вони налякалися страхом великим, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому?