1 Б о Царство Небесне подібне одному господареві, що вдосвіта вийшов згодити робітників у свій виноградник.

Защото небесното царство прилича на стопанин, който излезе при зазоряване да наеме работници за лозето си.

2 З годившися ж він із робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника.

И като се договори с работниците за по един пеняз на ден, ги прати на лозето си.

3 А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку,

И като излезе около третия час, видя други, че стояха на пазара безделни;

4 т а й каже до них: Ідіть і ви до мого виноградника, і що буде належати, дам вам.

и на тях каза: Идете и вие на лозето; и каквото е право, ще ви дам. И те отидоха.

5 В они ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив.

Пак, като излезе около шестия и около деветия час, направи същото.

6 А вийшовши коло години одинадцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: Чого тут стоїте цілий день безробітні?

А като излезе около единадесетия час, намери други, че стоят, и им каза: Защо стоите тук цял ден без работа?

7 В они кажуть до нього: Бо ніхто не найняв нас. Відказує їм: Ідіть і ви в виноградник.

Те му казаха: Защото никой не ни е наел. Каза им: Идете и вие на лозето и каквото е право, ще получите.

8 К оли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: Поклич робітників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших.

Като се свечери, стопанинът на лозето каза на своя управител: Повикай работниците и им плати надницата, като започнеш от последните и свършиш с първите.

9 І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по динарію.

И така, дойдоха наетите около единадесетия час и получиха по един пеняз.

10 К оли ж прийшли перші, то думали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли.

А като дойдоха първите, мислеха си, че ще получат повече от един пеняз, но и те получиха по един пеняз.

11 А взявши, вони почали нарікати на господаря,

И като получиха, зароптаха против стопанина, като казаха:

12 к ажучи: Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спекоту...

Тези, последните, работиха само един час; и пак си ги приравнил с нас, които понесохме теготата на деня и жегата.

13 А він відповів і сказав до одного із них: Не кривджу я, друже, тебе, хіба не за динарія згодився зо мною?

А той отговори на един от тях: Приятелю, не те онеправдавам. Не се ли договори с мене за един пеняз?

14 В ізьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому ось останньому, як і тобі.

Вземи си своето и си иди; моята воля е да дам на този, последния, както и на тебе.

15 Ч и ж не вільно мені зо своїм, що я хочу, зробити? Хіба око твоє заздре від того, що я добрий?

Не ми ли е позволено да правя със своето богатство каквото искам? Или твоето око е завистливо, защото аз съм добър?

16 О так будуть останні першими, а перші останніми!

Така последните ще бъдат първи, а първите - последни. Трето предсказание за страданията и възкресението

17 П обажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьох, і на дорозі їм сповістив:

И когато Исус отиваше към Йерусалим, взе само дванадесетте ученици и по пътя им каза:

18 О це в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його...

Ето, изкачваме се към Йерусалим и Човешкият Син ще бъде предаден на главните свещеници и книжниците; и те ще Го осъдят на смърт

19 І посганам Його вони видадуть на наругу та на катування, і на розп'яття, але третього дня Він воскресне!

и ще го предадат на езичниците, за да Му се подиграват, да Го бият и да Го разпънат; и на третия ден ще бъде възкресен. Искането на Зеведеевите синове

20 Т оді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось.

Тогава майката на Зеведеевите синове се приближи към Него заедно със синовете си, кланяше Му се и искаше нещо от Него.

21 А Він їй сказав: Чого хочеш? Вона каже Йому: Скажи, щоб обидва сини мої ці сіли в Царстві Твоїм праворуч один, і ліворуч від Тебе один.

А Той ѝ каза: Какво искаш? Каза Му: Заповядай тези мои двама сина да седнат до Тебе в Твоето царство - единият отдясно, а другият отляво.

22 А Ісус відповів і сказав: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму або христитися хрищенням, що я ним хрищуся? Вони кажуть Йому: Можемо.

А Исус отговори: Не знаете какво искате. Можете ли да пиете чашата, която Аз имам да пия? И да се кръстите с кръщението, с което Аз се кръщавам? Казаха Му: Можем.

23 В ін говорить до них: Ви питимете Мою чашу і будете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся. А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вготовано.

Той им каза: Моята чаша наистина ще пиете и с кръщението, с което Аз се кръщавам, ще се кръстите, но да седнете отдясно и отляво на Мене не е Мое право да реша. То ще се даде на онези, за които е било приготвено от Моя Отец.

24 Я к почули це десятеро, стали гніватися на обох тих братів.

А десетимата, като чуха това, възнегодуваха против двамата братя.

25 А Ісус їх покликав і промовив: Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.

Но Исус ги повика и каза: Вие знаете, че князете на народите господаруват над тях и големците им властват над тях.

26 Н е так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам.

Но между вас няма да бъде така; но който иска да стане големец между вас, ще ви бъде служител;

27 А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба.

и който иска да бъде пръв между вас, ще ви бъде слуга;

28 Т ак само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!

също както и Човешкият Син не дойде да Му служат, но да служи и да даде живота Си откуп за мнозина. Изцеляване на двама слепци в Йерихон

29 Я к вони ж з Єрихону виходили, за Ним ішов натовп великий.

И като излизаха от Йерихон, голямо множество вървеше след Него.

30 І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!

И, ето, двама слепци, които седяха край пътя, като чуха, че Исус минавал, извикаха: Смили се над нас, Господи, Сине Давидов!

31 Н арод же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!

А народът ги мъмреше, за да млъкнат; но те още по-силно викаха: Смили се над нас, Господи, Сине Давидов!

32 І сус же спинився, покликав їх та й сказав: Що хочете, щоб Я вам зробив?

И така, Исус се спря, повика ги и попита: Какво искате да направя за вас?

33 В они Йому кажуть: Господи, нехай нам розкриються очі!

Казаха Му: Господи, да се отворят очите ни.

34 І змилосердивсь Ісус, доторкнувся до їхніх очей, і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним.

А Исус се смили и се допря до очите им; и те веднага прогледнаха и тръгнаха след Него.