1 « Sono nauseato della mia vita; darò libero sfogo al mio lamento, parlando nell'amarezza dell'anima mia!

Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!

2 D irò a Dio: "Non condannarmi! Fammi sapere perché contendi con me.

Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?

3 T i par bene opprimere, disprezzare l'opera delle tue mani e mostrarti favorevole ai disegni dei malvagi?

Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?

4 H ai tu occhi di carne, o vedi anche tu come vede l'uomo?

Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?

5 S ono forse i tuoi giorni come i giorni di un mortale, i tuoi anni come i giorni di un uomo?

Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,

6 p erché tu debba indagare sulla mia colpa e andare in cerca del mio peccato,

що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,

7 p ur sapendo che non sono colpevole e che non c'è nessuno che mi può liberare dalla tua mano?

хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?

8 L e tue mani mi hanno fatto e plasmato tutt'insieme, ma ora vorresti distruggermi.

Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...

9 R icordati, ti prego, che mi hai plasmato come argilla, e che mi farai ritornare in polvere!

Пам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.

10 N on mi hai forse versato come il latte, e fatto coagulare come il formaggio?

Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?

11 T u mi hai rivestito di pelle e di carne, e mi hai intessuto di ossa e di nervi.

Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

12 M i hai concesso vita e benevolenza, e la tua provvidenza ha vegliato sul mio spirito,

Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

13 m a nascondevi queste cose nel tuo cuore; ora so che pensavi questo.

А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:

14 S e pecco, tu mi tieni d'occhio e non mi lasci impunito della mia colpa.

якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...

15 S e sono malvagio, guai a me! Anche se fossi giusto, non oserei alzare il capo, sazio come sono d'ignominia e vedendo la mia miseria.

Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...

16 S e alzo il capo, tu mi dai la caccia come un leone, compiendo nuovamente meraviglie contro di me.

А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:

17 T u rinnovi i tuoi testimoni contro di me, accresci la tua ira contro di me e truppe sempre fresche mi assalgono.

поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...

18 P erché dunque mi hai fatto uscire dal grembo? Fossi morto, senza che alcun occhio mi avesse visto!

І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,

19 S arei stato come se non fossi mai esistito, portato dal grembo alla tomba.

як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...

20 N on sono forse pochi i miei giorni? Smettila dunque, lasciami stare, perché possa riprendermi un po'

Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,

21 p rima che me ne vada per non tornare piú, verso la terra di tenebre e di ombra di morte,

поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,

22 t erra di oscurità e di grandi tenebre di ombra di morte e senza alcun ordine dove persino la luce è come le tenebre"». Primo discorso di Zofar: Dio trascende la conoscenza dell'uomo. Invito a Giobbe a ravvedersi

до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...