1 П існя прочан. Як вертався Господь із полоном Сіону, то були ми немов би у сні...

Când Domnul i-a întors acasă pe captivii Sionului, parcă visam.

2 Н аші уста тоді були повні веселощів, а язик наш співання! Казали тоді між народами: Велике вчинив Господь з ними!

Atunci gura ni s-a umplut de râsete şi limba noastră – de strigăte de bucurie; atunci se spunea printre neamuri: „ Domnul a făcut lucruri mari cu ei!“

3 В елике вчинив Господь з нами, були радісні ми!

Domnul a făcut lucruri mari pentru noi, de aceea noi suntem bucuroşi.

4 В ернися ж із нашим полоном, о Господи, немов ті джерела, на південь!

Întoarce-i acasă, Doamne, pe captivii noştri, ca pe nişte torente din Neghev.

5 Х то сіє з слізьми, зо співом той жне:

Cei ce seamănă cu lacrimi, vor secera cu strigăte de bucurie.

6 в се ходить та плаче, хто носить торбину насіння на посів, та вернеться з співом, хто носить снопи свої!

Cel ce merge plângând, ducându-şi traista cu sămânţă, va veni acasă cu strigăte de bucurie, ducându-şi snopii.