( 140-4) Вони гострять свого язика, як той вуж, отрута гадюча під їхніми устами! Села.
ألسِنَتُهُمْ حادَّةٌ كَلِسانِ الأفعَى، وَسُمُّ الأفاعِي عَلَى شِفاهِهِمْ! سِلاهْ